Хто має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства

Член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства. Іншими словами, не лише особа, якій раніше була надана у користування земельна ділянка для ведення фермерського господарства, має право на отримання її у власність, оскільки така земельна ділянка була йому відведена саме з метою створення фермерського господарства.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/4116/19-а.

Обставини справи

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява особи до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Позивач просив суд:

-   визнати протиправним та скасувати наказ, яким відмовлено у наданні йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності);

- зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати йому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) 3,3 в умовних кадастрових гектарах на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності);

- винести окрему ухвалу відносно ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за систематичні порушення прав та інтересів позивача.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому статтею 13 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Земельні ділянки надані в оренду іншому громадянинові, а не позивачу. Також не надано доказів про розірвання договорів оренди, віднесення земельних ділянок до складу земель ФГ «О». Таким чином, правом звернення із заявою про надання дозволу на  розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок для ведення фермерського господарства наділена інша особа, яка користується земельною ділянкою на правах оренди.

Водночас позивач має право на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку та після припинення договору оренди землі.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частики (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відвіданої ради.

Вирішуючи спір, суди дійшли висновку, що член фермерського господарства не має права на виділення земельної ділянки, що була надана в користування голові фермерського господарства до його створення. Тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у  користування.

Проте Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо переходу права користування земельною ділянкою від голови фермерського господарства, сформулювала інший підхід.

Зокрема, у постанові від 13.03.2018 по справі № 348/992/16-ц  Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов’язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб’єктом такого використання може бути особа – суб’єкт господарювання за статтею 55 ГК України… Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство… (п. 6.24 -6.25).

Згодом цей підхід було використано також у постанові ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц: передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII).

Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником  селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство… Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем… (п. 22, 23).

ВС не бачить підстав, щоб не погодитися з цим підходом, і вважає його застосовним у справі, що розглядається.

Застосовуючи цей підхід у контексті обставин цієї справи, ВС вважає, що земельні ділянки, надані особі_2, після створення ФГ «О», головою якого він став, перейшли у користування фермерського господарства. Отже, обов’язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не голова.

Отже, право користування земельними ділянками належить усьому ФГ «Р», тобто усім його членам у рівній мірі. Тому помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, що лише голова ФГ є користувачем земельних ділянок, і відповідно лише він один може отримати її у власність.

Відтак, член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства. Іншими словами, не лише особа, якій раніше була надана у користування земельна ділянка для ведення фермерського господарства, має право на отримання її у власність, оскільки така земельна ділянка була йому відведена саме з метою створення фермерського господарства.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що звертаючись з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач, як член фермерського господарства, надав нотаріально завірену згоду голови фермерського господарства на розпаювання ділянки, а також протокол загальних зборів цього господарства про розпаювання земель.

ВС зауважив, що відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом) та письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Аналіз ст. 186-1 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у взаємозв`язку зі ст. 116 ЗК України свідчить, що письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально, є необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою.

Отже, на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника на отримання дозволу письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте на стадії затвердження проекту землеустрою бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи припиняється право постійного користування земельною ділянкою у разі смерті засновника СФГ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.