ВС висловився про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 607/14338/19-ц, в якій досліджував питання зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що до Верховного Суду надійшла заява представника відповідача  про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених відповідачкою у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, а саме за подання відзиву на касаційну скаргу представника позивача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник подав такі докази: договір про надання правничої допомоги; акт здачі-приймання наданої правничої допомоги; квитанція до прибуткового касового ордера про оплату правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що у частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

ВС також зауважив, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Таким чином, клопотання представника відповідача  про розподіл судових витрат підлягає задоволенню, а саме з позивача підлягає стягнення витрат на правову допомогу за подачу відзиву у розмірі 3 тис. грн, що підтверджуються доданими до відзиву доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги актом здачі-приймання наданої правничої допомоги; квитанцією до прибуткового касового ордера про оплату правничої допомоги, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу: практика ВС.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.