Зеленський підписав ухвалений 26 січня закон про захист осіб, яких позбавили особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України

18 травня Володимир Зеленський підписав Закон «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» № 2010-IX.

Закон було ухвалено Верховною Радою 26 січня 2022 року (законопроект 6104). Внесено його було Президентом як невідкладний ще у вересні 2021 року.

«Цей закон для захисту всіх тих звичайних мирних, цивільних людей, хто зазнав репресій від окупантів і хто був захоплений ними в полон. Цей закон, зокрема, і для Нарімана Джелялова, і багатьох інших, хто в Криму, у своєму рідному домі, позбавлений чужинцями волі. Для тих, кого утримують у тюрмах на півострові і хто вивезений у Росію», – сказав Глава держави, підписуючи закон, цитує його Офіс Президента. 

За словами Президента, документ забезпечує захист тих громадян, які зазнали знущань від ворога.

«Цей закон для рідних і близьких усіх бранців Кремля – у Донецьку, Луганську, в усіх тих районах, і в Криму. Для всіх, хто зазнав знущань від ворога. Це допомога й захист», – додав Володимир Зеленський.

Серед іншого документ визначає порядок ухвалення рішень із питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та підстави для встановлення такого факту.

У законі передбачено порядок виплати грошової допомоги вказаним особам, яка може бути щорічною чи одноразовою. Також закріплено гарантії на медичну, реабілітаційну та психологічну допомогу, порядок здійснення правового захисту, реалізацію житлових, трудових, освітніх прав, право на пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Крім того, документом передбачається створення спеціального постійного органу – Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Отже, дія цього Закону поширюється на громадян України:

1) яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв’язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;

2) які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:

а) у зв’язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов’язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;

б) у зв’язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.

Дія цього Закону поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які на момент позбавлення особистої свободи проходили в установленому законодавством України порядку військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України.

Дія цього Закону поширюється на членів сімей громадян України, стосовно яких у визначеному цим Законом порядку встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Для цілей цього Закону держава-агресор, її органи, підрозділи, формування, інші утворення означають державу, яка у будь-який спосіб окупувала частину території України або яка вчиняє агресію проти України, визнану в установленому порядку державою-агресором або державою-окупантом, збройні формування такої держави, що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих силовим відомствам держави-агресора, іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані державою-агресором, а також окупаційною адміністрацією держави-агресора, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні державі-агресору самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України

Прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).

Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

До складу Комісії входять:

1) представник, визначений Президентом України;

2) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя;

3) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин;

4) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику та державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);

5) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період;

6) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг;

7) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики;

8) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

9) представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) представник Офісу Генерального прокурора;

11) представник Служби безпеки України;

12) представник Служби зовнішньої розвідки України;

13) представник Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;

14) представники від громадських об’єднань, у тому числі міжнародних, що здійснюють діяльність у сфері захисту прав людини та опікуються особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, документують факти та злочини збройної агресії проти України, здійснюють пошукову діяльність (не більше п’яти осіб).

Єдиний реєстр осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України

Єдиний реєстр осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Єдиний реєстр), - це єдина державна інформаційно-комунікаційна система, призначена для реєстрації, зберігання, захисту, обробки, використання інформації про осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб.

Єдиний реєстр створюється для забезпечення:

1) внесення рішень Комісії про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання членом сім’ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

2) обліку осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб;

3) реалізації особами, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членами сімей таких осіб, права на соціальний і правовий захист, передбачений цим Законом;

4) адміністрування потреб осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб.

Грошова допомога особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членам сімей таких осіб

Щорічна державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім’ї під час перебування такої особи в місцях несвободи.

Одноразова державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після її звільнення.

Одноразова державна грошова допомога у разі загибелі (смерті) особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, смерть якої настала під час перебування такої особи в місцях несвободи, або смерті особи, звільненої з місць несвободи, протягом року після її звільнення, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних з перебуванням такої особи в місцях несвободи, надається членам сім’ї, батькам чи утриманцям загиблої (померлої) особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Члени сім’ї та батьки загиблої (померлої) особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Якщо особа має право на одноразову державну грошову допомогу в разі загибелі (смерті) особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Порядок призначення, виплати та розмір допомог, передбачених цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім’ї за рішенням органів місцевого самоврядування може надаватися грошова допомога за рахунок місцевих бюджетів.

Забезпечення житлом для тимчасового проживання осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення

Особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, за умови що для них таке житло є єдиним місцем проживання на неокупованій території України і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення.

Дія цієї статті не поширюється на осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з числа військовослужбовців, право на забезпечення житлом (поліпшення житлових умов) яких передбачено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Забезпечення реалізації трудових прав, прав у сфері зайнятості осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України

За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також протягом шести місяців з дня звільнення, у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення шляхом надання права на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності на ринку праці шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації, отримання освіти за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До страхового стажу особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зараховується фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Дія цієї статті не поширюється на осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з числа військовослужбовців.

Якщо до набрання чинності цим Законом особою, стосовно якої відповідно до цього Закону встановлено факт позбавлення особистої свободи, або членом сім’ї такої особи отримано в поточному календарному році грошову допомогу згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук’яненка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328, право на отримання щорічної державної грошової допомоги, передбаченої частиною першою статті 7 цього Закону, виникає у такої особи або члена сім’ї такої особи з 1 січня наступного року.

Особі (або членам її сім’ї під час перебування такої особи в місцях несвободи), у тому числі вже звільненій, стосовно якої відповідно до цього Закону встановлено факт позбавлення особистої свободи після 20 лютого 2014 року або стосовно якої в порядку, встановленому до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України після 20 лютого 2014 року, надається щорічна державна грошова допомога, передбачена частиною першою статті 7 цього Закону, за кожний рік строку перебування в місцях несвободи (з округленням до найближчої цілої кількості років) до дня набрання чинності цим Законом, за виключенням років, за які така особа (або член сім’ї такої особи) вже отримувала грошову допомогу згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук’яненка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328, та поточного календарного року - у разі застосування пункту 5 цієї статті.

Надання щорічної державної грошової допомоги згідно з абзацом першим цього пункту здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.