Що може бути підставою для скасування нормативно-правових актів: рішення ВС

У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, така особа не має права брати участь у прийнятті відповідного рішення органом. Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог антикорупційного законодавства, підлягають скасуванню.

Такого підходу дотримувався Верховний Суд у процесі розгляду в касаційному порядку адміністративної справи №810/2500/16  за позовом прокурора до сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення цієї ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».

Позивач зазначив, що спірним рішенням сільради особі як депутату цієї ради було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, що межує з його власною ділянкою. Але депутат не повідомив сесію про наявність конфлікту інтересів, а також сам брав участь у голосуванні, порушивши вимоги законів України «Про запобігання корупції» та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що під час голосування за прийняття рішення сільської ради голос фізичної особи — депутата відповідної ради не був вирішальним і не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також із того, що антикорупційним законодавством не передбачено необхідності безумовного скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за наявності конфлікту інтересів.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі особи у голосуванні, а не вплив її голосу на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів в особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції»). Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням зазначених вимог, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 67 цього Закону).

Альтернативність положень цієї норми стосується виключно вибору способу оскарження рішення, прийнятого за наявності конфлікту інтересів, і зобов’язує суд у порядку, передбаченому процесуальним законом, розглядати відповідний позов про визнання такого рішення незаконним. 

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про рішення Верховного Суду щодо того, чи може тлумачення права бути нововиявленою обставиною. Скаржник домагався перегляду судового рішення на підставі висновку лінгвістичної експертизи статті Кримінального кодексу.

Також ми повідомляли, що укладення договору оренди не є гарантом виселення. Верховний Суд роз’яснив, за яких умов можливе примусове виселення.