В Ровенском апелляционном суде опровергли информацию СМИ о том, что суд едва не выпустил на свободу жестоких убийц

В Ровенском апелляционном суде опровергли информацию СМИ и соцсетей о том, что суд "чуть не выпустил двух жестоких убийц, которым грозит пожизненное заключение, на свободу".

Во избежание каких-либо недоразумений суд сообщает следующее.

Павлу Глобіну та Павлу Матюку інкримінується обвинувачення за п.6, п.9, п.12 ч.2 ст.115 (умисне вбивство); ч.4 ст.187 (розбій); ч.3 ст.289 (незаконне заволодіння транспортним засобом); ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 (умисне знищення чужого майна); ч.1 ст.263 (зберігання вогнепальної зброї) КК України. Згідно з обвинувальним актом, події мали місце в серпні 2012 року. Матюк і Глобін обвинувачуються в тому, що за попередньою змовою проникли на територію домогосподарства, де власницю помешкання, яка повернулась додому на авто, вбили та підпалили її тіло разом з будинком. Після здійснення підпалу обвинувачені заволоділи автомобілем та матеріальними цінностями потерпілої на суму 11222,91 грн.

Обвинувачених місцевий суд взяв під варту і впродовж більше як 11 років щоразу продовжує їм такий запобіжний захід за клопотанням прокурора.

Як повідомляється, 14 березня 2024 року предметом розгляду в Рівненському апеляційному суді були апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників на ухвалу місцевого суду від 25 січня 2024 року, якою задоволено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів — до 24 березня. У цих апеляційних скаргах апелянти покликалися на те, що обвинувачені перебувають під вартою вже понад 11 років, стягнень за час перебування в Слідчому ізоляторі не мають, раніше не судимі і в умовах СІЗО не можуть отримувати належної медичної допомоги. Обвинувачені та їх захисники просили скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

«Проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників заперечив прокурор та представник потерпілих, які просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги — без задоволення. Наголосили на ризиках, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, серед яких — переховування від суду з метою уникнення покарання, а також можливість впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення нового злочину», - повідомили у Рівненському апеляційному суді. 

Рівненський апеляційний суд апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників задовольнив частково. Ухвалу Рівненського міського суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених скасував, відмовивши в задоволенні клопотання прокурора про продовження Павлу Матюку та Павлу Глобіну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.  

«Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції взяв до уваги позиції Європейського Суду з прав людини, які, згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 Кримінального процесуального кодексу України, є частиною національного законодавства. ЄСПЛ вказує на детальне вивчення доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового розслідування, так і судового розгляду, зважаючи на презумпцію того, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа «Руденко проти України»).

В контексті п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може слугувати єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду, в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами», — зазначають у апеляційному суді. 

З огляду на це, та згідно з ч. 3 ст. 199 Кримінального процесуального кодексу України, у якій зазначені вимоги до клопотання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів Рівненського апеляційного суду встановила, що тримання обвинувачених під вартою перебуває поза межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення його належної поведінки на цей період, оскільки до обвинувачених даний запобіжний захід був застосований ще у вересні 2012 році, тобто обвинувачені перебувають під вартою понад 11 років поспіль, у яких справа перебуває на розгляді  суді вже понад 10 років. У зв’язку з чим продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є не співмірним меті заходу, тому під час вирішення питання продовження строків тримання під вартою не було забезпечено виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур Глави  18 КПК України, внаслідок чого судове рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Прокурор у своїх клопотаннях під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанції  не довів наявність існуючих ризиків або появу нових.

Європейський суд з захисту прав людини зазначає, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою. Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом

Європейський суд з прав людини неодноразово встановлював порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини у справах проти України у зв’язку з тим, що навіть тоді, коли йшлося про тривалі строки тримання під вартою, національні суди посилалися на однакові підстави, якщо вони були, упродовж усього періоду тримання заявника під вартою (рішення у справі «Харченко проти України»).

Павло Матюк та Павло Глобін і надалі залишатимуться в Слідчому ізоляторі, оскільки напередодні суддя Рівненського міського суду задовольнив клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб.

Рівненський апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції, який розглядає дане кримінальне провадження, зобов’язаний розглянути його у розумні строки, однак, упродовж 11 років жодного кінцевого рішення не ухвалив, істотно порушуючи норми Кримінального процесуального кодексу України та Європейської конвенції з прав людини, ст. 6 якої вказує, що кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

«Також доводимо до відома, що справи, за якими підсудні тривалий час рахуються за судами і тримаються під вартою, перебувають на контролі Верховного Суду, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генеральної прокуратури України, місць несвободи.

За даними таких звірок станом на грудень 2023 року Пало Глобін та Павло Матюк мають найтриваліші в Україні терміни незавершеного судового провадження й утримуються під вартою без вироку суду вже близько 12 років.

Беручи до уваги ту обставину, що злочини, які інкримінуються обвинуваченим, вчинені до 20 червня 2017 року і щодо них продовжували застосовуватися заходи попереднього ув’язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Закону України № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 Кримінального кодексу України, зарахування судом строку попереднього ув’язнення провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, станом на сьогодні вважаються таким, що відбули майже 24 роки позбавлення волі.

Такі тривалі терміни досудового і судового слідства є неприпустимим порушенням розумних строків розгляду кримінального провадження, що узгоджується з нормами Кримінального процесуального кодексу України та Європейської конвенції з прав людини.

Окрім того, наголошуємо, що завершення розгляду кримінального провадження ухваленням вироку саме упродовж розумного строку забезпечить і право потерпілих на справедливу сатисфакцію згідно з законним, обґрунтованим та вмотивованим судовим рішенням», — інформує Рівненський апеляційний суд.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.