«Один спір – один процес» як головна вимога ефективного судочинства – позиція Верховного Суду у справі про пенсію військовослужбовця за вислугу років

У квітні 2023 року фізична особа звернулася до суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ, в якому просила зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII з 2 січня 2020 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що відповідачем протиправно не враховано пільговий стаж позивача. Разом з тим, оскільки вислуга років позивача навіть з урахуванням пільгового стажу військової служби на дату звільнення, а саме 2 січня 2020 року, становить 20 років 10 місяців 26 днів, тобто менше належних 24 календарних років та 6 місяців, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ. При цьому судом відзначено, що лише шляхом внесення змін до розпорядчого акта (наказу про звільнення з військової служби), яким обрахована вислуга позивача (у тому числі і пільгова), може бути вирішено питання про наявність у позивача вислуги років, достатньої для призначення пенсії на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки відповідач такими повноваженнями не наділений.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки дійшов висновку про помилковість твердження судів попередніх інстанцій стосовно того, що питання про наявність у позивача вислуги років, достатньої для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, може бути вирішено лише шляхом внесення змін до розпорядчого акта, яким обрахована вислуга позивача (у тому числі і пільгова), з огляду на відсутність у відповідача повноважень самостійно здійснювати обрахунок вислуги років особі, що звертається за призначенням пенсії.

Врахувавши те, що звертаючись до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою позивач вказував, що саме пільговий обрахунок його вислуги років, зазначений у поданні для призначення пенсії, є помилковим, наполягаючи при цьому на наявності у нього додаткових документів, що свідчать про наявність необхідного стажу для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги положення Порядку № 393 (щодо пільгового обрахунку вислуги років) і не здійснили оцінку того, чи узгоджується розмір вислуги років в пільговому обчисленні, що зазначений Адміністрацією Державної прикордонної служби України у поданні про призначення пенсії позивачу, з положеннями вказаного Порядку і доданими позивачем до позовної заяви та, за його твердженням, до заяви про призначення пенсії, документами про наявний у нього стаж.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що згідно положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління ПФУ від 30 січня 2007 року № 3-1, орган пенсійного фонду при отриманні документів для призначення пенсії, наділений повноваженнями здійснювати їх перевірку на предмет відповідності зазначених у них відомостей, зокрема про стаж, набутий відповідною особою.

При цьому у разі виявлення недоліків або розходжень, зокрема у обрахунку такого стажу, орган, що призначає пенсії, уповноважений витребувати додаткові підтверджуючі документи або вимагати від уповноважених структурних підрозділів, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, подати необхідні для призначення пенсії документи або здійснити їх дооформлення.

Вказане дозволило Суду дійти висновку про те, що ключову роль у зборі та наданні інформації про наявну у особи вислугу років (її календарне та пільгове обчислення) відіграє саме уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби/роботи відповідної особи. Це означає, що саме на цей орган покладено відповідальність за достовірність та точність інформації, вказаної у поданих для призначення пенсії документах, її відповідність іншим документам про стаж роботи особи (трудова книжка, бібліографічна довідка).

Суд вказав, що відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог про призначення пенсії за вислугу років за умовами, що визначені пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XIІ, суди не взяли до уваги, що саме на Адміністрацію Державної прикордонної служби України покладено обов`язок щодо підготовки і подання документів до органів пенсійного фонду для призначення пенсії, і певним чином самостійно та без залучення відповідного органу вирішили питання достовірності наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України  документів для призначення пенсії позивачу, зокрема подання про призначення пенсії, що містить інформацію про календарну вислугу років та вислугу років у пільговому обчисленні.

З огляду на це Верховний Суд зробив висновок, що оскільки мотиви поданої у цій справі позовної заяви стосуються відмови у призначенні позивачу пенсії з підстав невідповідності зазначеного у поданні для призначення пенсії розміру вислуги років у її пільговому обчисленні документам про стаж, що додані позивачем до заяви про призначення пенсії, ухвалення судового рішення у цій справі потенційно впливає на обов`язки Адміністрації Державної прикордонної служби України як уповноваженого органу, що здійснив підготовку та направлення до органу пенсійного фонду документів для призначення пенсії позивачу. Тому залучення до участі Адміністрації Державної прикордонної служби України в якості третьої особи у цій справі сприятиме всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, уточненню достовірності та правильності поданих Адміністрацією документів для призначення пенсії позивачу та, як наслідок - правильному вирішенню спору.

Постанова Верховного Суду від 12 липня 2024 року у справі №560/4674/23 (адміністративне провадження № К/990/6562/24)

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.