Позиція КГС ВС щодо застосування неконституційного закону до правовідносин, які передували рішенню КСУ

Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду оприлюднив позицію щодо застосування неконституційного закону до правовідносин, які передували рішенню КСУ. Про це повідомляє ВС.

Обставини справи:

22 липня 2020 року Конституційний Суд України Рішенням у справі № 3-313/2019 визнав абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), та вказав, що він втрачає чинність з дня ухвалення цього Рішення (22 липня 2020 року).

За обставинами цієї справи прокурор у травні 2022 року в інтересах Міненерго та Управління ДПС звернувся з позовом до ВАТ про стягнення частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році з урахуванням збільшених нормативів.

Правовою підставою позову прокурор зазначив абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», оскільки вважав, що під час виникнення обов’язку сплати частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році вказана норма була чинною.

Верховний Суд дійшов висновку, що абз. 8 ч. 5 ст. 11 цього Закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин як такий, що суперечить Конституції України, з мотивів, викладених у Рішенні Конституційного Суду України.

Передбачений у цьому положенні Закону механізм, який полягає в обов’язковому спрямуванні частини чистого прибутку до державного бюджету без волевиявлення учасників господарської організації, обмежує їх корпоративні права, зокрема таку складову, як правомочність на участь в управлінні господарською організацією. Вказане нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційним, оскільки, визначаючи правові основи управління об’єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів. Разом з тим саме держава через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління здійснює управління суб’єктами господарювання державного сектора економіки та має вирішальний вплив на їхню господарську діяльність.

Водночас, оскільки норму абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» вже визнано такою, що не відповідає Конституції України, Верховний Суд не має передбачених ч. 6 ст. 11 ГПК України підстав для вирішення питання стосовно внесення до КСУ подангя щодо конституційності такої норми.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 6 ст. 11 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» не підлягає застосуванню, а тому позов прокурора, поданий на підставі цієї норми, задоволенню не підлягає.

Постанова КГС ВС від 24 травня 2023 року у справі № 921/229/22 – за посиланням. 

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.