Чоловік 10 років виховував сина сам: чому суд не визнав його батьком-одинаком
Кролевецький районний суд Сумської області розглянув цивільну справу за позовом батька до матері дитини про визначення місця проживання неповнолітнього сина та встановлення факту його самостійного виховання і утримання батьком. Суд частково задовольнив позов: визначив місце проживання дитини разом із батьком, однак відмовив у встановленні факту самостійного виховання та утримання дитини лише батьком.
Обставини справи
Після розірвання шлюбу у 2016 році син сторін залишився проживати разом із батьком. Протягом майже десяти років дитина фактично мешкала з ним, а мати створила нову сім’ю та проживала окремо.
Позивач зазначав, що відсутність судового рішення про визначення місця проживання дитини створює труднощі під час вирішення соціальних, побутових та інших питань, пов’язаних із реалізацією прав дитини. Крім того, він просив встановити факт самостійного виховання та утримання сина, посилаючись на необхідність належного захисту прав та інтересів дитини, а також уникнення суперечностей у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими установами.
Мати заперечувала проти задоволення позову. Вона наголошувала, що спору щодо проживання сина з батьком між сторонами немає, оскільки не заперечує проти такого проживання. Також відповідачка вказувала, що підтримує зв’язок із сином, забирає його до себе на вихідні, спілкується з ним, купує необхідні речі та надає кошти відповідно до своїх фінансових можливостей. На її думку, сам факт проживання дитини з батьком не свідчить про одноосібне виховання та утримання дитини без участі матері.
Водночас відповідачка стверджувала, що звернення батька до суду може бути пов’язане з наміром отримати відстрочку від мобілізації шляхом встановлення факту самостійного виховання дитини. Однак під час розгляду справи суд встановив, що позивач уже має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на іншій передбаченій законом підставі — як особа, яка має батька або матір з інвалідністю. При цьому суд не пов’язував вирішення спору з питаннями мобілізації та не надавав оцінки можливості отримання відстрочки у зв’язку із заявленими позовними вимогами.
У ході розгляду справи було встановлено, що дитина тривалий час проживає з батьком, який забезпечує її повсякденний догляд, навчання, розвиток та належні побутові умови. Водночас орган опіки та піклування у своєму висновку зазначив, що мати підтримує емоційний зв’язок із сином, спілкується з ним та бере участь у його житті, хоча не здійснює щоденного догляду через окреме проживання. Орган опіки визнав доцільним визначення місця проживання дитини разом із батьком.
Під час судового засідання дитина повідомила, що задоволена умовами проживання з батьком, має там належні умови для життя, друзів та звичне соціальне середовище, а також висловила бажання й надалі проживати саме з ним. Водночас хлопець підтвердив, що підтримує зв’язок із матір’ю та періодично відвідує її сім’ю.
Позиція та висновки суду щодо місця проживання дитини
Суд зазначив, що під час вирішення спорів про визначення місця проживання дитини першочергове значення мають її найкращі інтереси. При цьому враховуються ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини, умови її проживання, а також власна думка дитини відповідно до її віку та рівня зрілості.
Суд встановив відсутність доказів того, що батько неналежно виконує свої батьківські обов’язки або не забезпечує належних умов для виховання сина. Навпаки, досліджені докази підтвердили, що він належним чином дбає про здоров’я, розвиток та навчання дитини.
Також суд звернув увагу, що хоча мати раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з домашнім насильством та неналежним виконанням батьківських обов’язків, такі обставини самі по собі не свідчать про неможливість її спілкування з дитиною або участі у її вихованні.
Суд підкреслив, що проживання дитини з батьком не позбавляє матір батьківських прав і не звільняє її від виконання батьківських обов’язків. Мати має право брати участь у вихованні сина незалежно від того, з ким із батьків він проживає, а батько не вправі створювати їй перешкоди у реалізації цих прав.
Оцінивши сукупність доказів, висновок органу опіки та піклування, думку самої дитини та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що проживання сина разом із батьком відповідає його інтересам та бажанню, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Позиція та висновки суду щодо вимоги про самостійне виховання дитини батьком
Розглядаючи вимогу про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, суд виходив із принципу рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, закріпленого Сімейним кодексом України. Розірвання шлюбу та окреме проживання батьків не припиняє їхніх батьківських прав та обов’язків.
Суд у справі № 579/2795/25 наголосив, що для підтвердження самостійного виховання дитини одним із батьків необхідна наявність обставин, які обмежують або припиняють батьківські права іншого з батьків. Такими обставинами можуть бути, зокрема, смерть, позбавлення батьківських прав, визнання особи безвісно відсутньою, померлою чи недієздатною.
Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22, суд зазначив, що факт одноосібного виховання дитини може встановлюватися як обставина у спорі між батьками щодо виконання ними своїх обов’язків, однак сам по собі факт проживання дитини з одним із батьків не свідчить про припинення участі іншого з батьків у її вихованні.
Суд встановив, що мати підтримує зв’язок із сином, спілкується з ним, забирає до себе, здійснює перекази коштів та не позбавлена можливості реалізовувати свої батьківські права. Доказів її умисного ухилення від виконання батьківських обов’язків або повного самоусунення від участі у вихованні та утриманні дитини суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком немає, тому в цій частині позову слід відмовити.
Суд частково задовольнив позов. Місце проживання неповнолітнього сина визначено разом із батьком. У задоволенні вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком відмовлено.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
