Кого можуть виселити з гуртожитку без надання іншого житла: відповідь Верховного Суду
Особа, яка не перебуває у трудових відносинах із закладом, на балансі якого перебуває гуртожиток, і проживає в ньому на підставі цивільно-правового договору найму, строк дії якого закінчився, підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення, якщо новий договір між сторонами не укладався, особа має у власності інше житло, систематично порушує правила співжиття, а приміщення необхідне для забезпечення статутної діяльності закладу. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
27 травня 2026 року КЦС ВС розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Хмельницького професійного ліцею електроніки у справі за позовом Хмельницького професійного ліцею електроніки до особи про виселення з кімнати учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею електроніки без надання іншого житлового приміщення.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач проживав у кімнаті гуртожитку ліцею на підставі строкового цивільно-правового договору, строк дії якого закінчився. Трудових або навчальних відносин із закладом не мав. Після припинення дії договору відповідач продовжив проживання у гуртожитку без правових підстав, добровільно приміщення не звільнив. Крім того, позивач зазначав, що відповідач порушував правила проживання, притягувався до адміністративної відповідальності, отримував попередження за порушення техніки безпеки, а також зловживав правом користування житлом. Спірна кімната необхідна закладу для забезпечення та поліпшення умов проживання учнів.
Суд першої інстанції задовольнив позов, зазначив про припинення договірних відносин та відсутність у відповідача прав на користування житлом.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, зазначив, що відповідач вселився до гуртожитку на законних підставах, а договір найму вважається продовженим на той самий строк відповідно до ст. 822 ЦК України, оскільки наймодавець завчасно не попередив наймача про відмову від продовження договору, а відповідач продовжив користуватися житлом.
ВС не погодився з висновком апеляційного суду, постанову скасував, залишив в силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Під час розгляду спорів про виселення особи з житлового приміщення суди зобов'язані оцінювати пропорційність втручання у право особи на повагу до житла через призму ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно дотримуватися справедливого балансу між гарантованим правом наймача на житло та правом власника (балансоутримувача) на ефективне управління та використання свого майна для суспільно корисної чи статутної діяльності.
Закінчення строку дії договору найму житла, укладеного на визначений термін, є самостійною підставою для припинення права користування приміщенням. Оскільки новий договір між сторонами у встановленому законом порядку укладений не був, а балансоутримувач заперечував проти подальшого перебування особи в гуртожитку, у відповідача немає законних правових підстав для володіння та користування спірною житловою площею.
Висновок апеляційного суду про автоматичне поновлення договору на підставі ст. 822 ЦК України є помилковим, оскільки суд не врахував специфіку правового режиму ліжко-місць та кімнат у гуртожитках закладів освіти, які мають чітке цільове призначення.
Сам факт тривалого проживання відповідача у приміщенні гуртожитку за відсутності з його боку статутних (навчальних) чи трудових зв'язків із закладом не створює для позивача обов’язку щодо безстрокового забезпечення такої особи житлом.
У цій справі, враховуючи наявність у відповідача на праві власності іншого нерухомого майна (житла), систематичне порушення ним правил співжиття й громадського порядку в гуртожитку, а також підтвердженої потреби закладу освіти у використанні цієї площі для розселення учнів, вимоги про виселення без надання іншого житлового приміщення є обґрунтованими, правомірними та такими, що відповідають критерію пропорційності втручання у право на повагу до житла.
Детальніше з текстом постанови ВС від 27 травня 2026 року № 686/10701/23 (провадження № 61-747св24) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
