Суд роз’яснив умови виключення військовослужбовця з розшуку Військової служби правопорядку
Харківський окружний адміністративний суд розглянув спір між військовослужбовцем та органом Військової служби правопорядку щодо правомірності його перебування у розшуку після закриття кримінального провадження та скасування судом результатів службового розслідування. Позивач просив визнати протиправними дії з його розшуку, зобов’язати припинити розшукові заходи та виключити відомості про нього зі списків і баз даних Військової служби правопорядку.
Обставини справи
Позивач обіймав посаду старшого офіцера мобілізаційного відділення. З відповіді Військової служби правопорядку вбачається, що він перебуває у розшуку як особа, яка нібито самовільно залишила місце проходження військової служби. Підставою для оголошення його в розшук стала доповідь начальника відповідного органу від 11 липня 2025 року, а на момент звернення до суду щодо позивача продовжували здійснюватися розшукові заходи.
Не погодившись із такими діями, військовослужбовець звернувся до суду.
Матеріали справи № 520/9896/26 свідчать, що 11 липня 2025 року начальником відділу персоналу було подано рапорт про нібито самовільне залишення позивачем місця служби. На підставі цього рапорту наказом було призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування складено акт, у якому зазначалося, що з 14:00 11 липня 2025 року військовослужбовець був відсутній у розташуванні військової частини, не відповідав на телефонні дзвінки та не повідомляв про своє місцезнаходження.
Надалі наказом про результати службового розслідування було визнано підтвердженим факт самовільного залишення місця служби та нез’явлення на службу без поважних причин в умовах воєнного стану. Також було вирішено направити матеріали до Державного бюро розслідувань через можливі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 407 КК України, припинити нарахування грошового забезпечення та позбавити військовослужбовця премії.
На підставі матеріалів службового розслідування Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України.
Водночас рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 520/21817/25 наказ про результати службового розслідування було скасовано, а відповідний орган зобов’язано повторно провести службове розслідування щодо перевірки факту самовільного залишення військової служби за період з 11 по 18 липня 2025 року з урахуванням правових висновків суду.
У зазначеному рішенні суд встановив істотні порушення процедури проведення службового розслідування. Зокрема, наказ про його призначення було прийнято без належного обґрунтування та без урахування того, що військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні, про що органу було відомо. Крім того, не було забезпечено повне та об’єктивне з’ясування всіх обставин справи, позивача фактично позбавили можливості брати участь у службовому розслідуванні, надавати пояснення та докази, а також не вжили заходів для реалізації його процесуальних прав під час перебування на лікуванні.
Пізніше слідчий Державного бюро розслідувань постановою від 6 квітня 2026 року закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Після цього військовослужбовець звернувся до Військової служби правопорядку із заявою про виключення його з розшуку та припинення розшукових заходів. Відповіді на заяву він не отримав, що й стало підставою для подання цього позову.
У відповідь на адвокатський запит Військова служба правопорядку повідомила, що окремий процесуальний документ про оголошення позивача у розшук не складався. Пізніше заявнику було роз’яснено порядок його виключення з розшуку.
Правові висновки суду
Суд детально проаналізував положення статей 2, 3 та 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», а також Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 515 від 10 жовтня 2016 року.
Суд зазначив, що Військова служба правопорядку здійснює розшук військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, не прибули своєчасно на службу без поважних причин, переховуються від органів досудового розслідування чи суду або ухиляються від виконання кримінального покарання. Реалізація цих повноважень є похідною від наявності встановленого у законному порядку юридичного статусу відповідної особи.
Разом із тим суд звернув увагу, що позивач посилався на рішення адміністративного суду, яким було скасовано результати службового розслідування, а також на постанову слідчого про закриття кримінального провадження через відсутність складу кримінального правопорушення. На думку позивача, саме ці обставини свідчили про відсутність будь-яких правових підстав для його подальшого перебування у розшуку.
Однак суд врахував пояснення відповідача про те, що відповідно до пункту 27 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 604 від 29 листопада 2018 року, виключення військовослужбовця з розшуку здійснюється після отримання інформації від командира військової частини про його самостійне повернення або затримання та подальше проходження військової служби.
Суд встановив, що інформація про повернення позивача до військової частини або продовження ним військової служби до Військової служби правопорядку не надходила.
Крім того, суд погодився з доводами відповідача про те, що постанова про закриття кримінального провадження лише підтверджує відсутність складу кримінального правопорушення, але не засвідчує факту повернення військовослужбовця на службу.
Так само рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року не спростовує цієї обставини, оскільки його резолютивна частина стосується виключно скасування наказу про результати службового розслідування та проведення нового службового розслідування.
Суд також звернув увагу, що сам позивач підтвердив факт звернення з рапортом про поновлення на службі лише 1 жовтня 2025 року, тобто майже через три місяці після самовільного залишення місця служби. Надалі він неодноразово висловлював намір повернутися до служби та звертався до Міністерства оборони України.
Разом із тим суд зазначив, що питання нерозгляду рапортів про повернення на військову службу є предметом іншого судового спору. Позивач лише 15 червня 2026 року звернувся до суду з окремим позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду його рапортів від 19 липня 2025 року, 25 грудня 2025 року та 1 червня 2026 року. Отже, відповідні правовідносини є триваючими.
З огляду на встановлені обставини Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення заявлених вимог немає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
