Працівника критично важливого підприємства незаконно мобілізували через помилку зі статусом «резервіст»: що вирішив суд
Черкаський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовослужбовця до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та військової частини щодо визнання протиправним і скасування наказу про призов під час мобілізації, а також зобов'язання звільнити його з військової служби. Суд дійшов висновку, що призов відбувся з порушенням процедури через помилку державного органу під час оформлення бронювання, тому задовольнив позов у повному обсязі.
Суть справи
Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТЦК та СП у частині його призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини, а також зобов'язати військову частину видати наказ про його звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу.
Свої вимоги він мотивував тим, що на момент призову роботодавець уже розпочав процедуру його бронювання як працівника критично важливого підприємства. На думку позивача, мобілізація стала можливою через помилкове внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про нього як про резервіста. Саме через цей статус підприємству було відмовлено у бронюванні, хоча фактично він не перебував у військовому резерві. Позивач вважав, що така помилка стала підставою для незаконного призову, а тому наказ про мобілізацію підлягає скасуванню.
Представник ТЦК заперечував проти позову, зазначаючи, що на день призову військовозобов'язаний досяг мобілізаційного віку, був визнаний військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби та не мав статусу заброньованої особи, у зв'язку з чим був призваний правомірно. Військова частина також просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що не була уповноважена оцінювати законність рішення про мобілізацію, а лише виконала наказ про зарахування військовослужбовця до особового складу.
Суд встановив, що позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби. Після цього наказом начальника ТЦК його було призвано під час мобілізації та направлено до військової частини, де його зарахували до особового складу й призначили на посаду водія-електрика підрозділу безпілотних авіаційних комплексів. Факт проходження військової служби також підтверджувався довідкою військової частини.
Правові висновки суду
Досліджуючи обставини справи № 580/1980/26, суд насамперед звернув увагу на те, що відповідно до Конституції України, Законів «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які здійснюють призов громадян під час мобілізації та одночасно зобов'язані перевіряти наявність підстав для надання відстрочки від призову, у тому числі у зв'язку з бронюванням військовозобов'язаних.
Суд зазначив, що статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено: військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та воєнного часу і перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову під час мобілізації. При цьому саме ТЦК та СП покладено обов'язок перевіряти підстави для надання відстрочки, оформляти її та вести спеціальний облік заброньованих осіб.
Під час розгляду справи суд встановив, що роботодавець позивача — товариство, яке має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, — включив працівника до списку осіб, які підлягали бронюванню, та подав відповідні відомості через портал «Дія». Водночас система відмовила у бронюванні через те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач помилково мав статус резервіста.
Як встановив суд, сам державний орган у відповіді на адвокатський запит підтвердив, що під час внесення даних до реєстру оператором ТЦК була допущена помилка: військовозобов'язаного помилково включили до територіального резерву. Саме ця технічна помилка стала причиною відмови у бронюванні через портал «Дія», а надалі — підставою для його призову на військову службу під час мобілізації.
Оцінюючи ці обставини, суд послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії» та «Трґо проти Хорватії». Суд наголосив, що принцип належного урядування покладає на державні органи обов'язок організувати свою діяльність таким чином, щоб мінімізувати ризик помилок. Якщо ж помилки допущені самим державним органом, їх негативні наслідки не можуть покладатися на особу, права якої були порушені.
За висновком суду, призов позивача став можливим саме через неправомірні дії посадових осіб ТЦК, які допустили помилку під час ведення державного реєстру. Якби бронювання було оформлено належним чином, позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав би призову під час мобілізації.
Водночас суд окремо зазначив, що не оцінював доводи щодо законності проходження військово-лікарської комісії, оскільки рішення ВЛК про придатність до військової служби не було предметом оскарження у цій справі. Аналогічно суд не надавав оцінки твердженням про незаконне затримання позивача, оскільки такі питання не належать до юрисдикції адміністративного суду і можуть розглядатися лише у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.
У результаті суд дійшов висновку, що під час призову було порушено встановлену законом процедуру, а тому наказ начальника ТЦК у частині мобілізації позивача та направлення його до військової частини є протиправним і підлягає скасуванню.
Окремо суд звернув увагу на спосіб відновлення порушеного права. На його думку, протиправне рішення органу влади не може породжувати законні наслідки. Тому хоча командир військової частини і не вчиняв неправомірних дій під час зарахування військовослужбовця до особового складу, саме це зарахування ґрунтувалося на незаконному наказі про мобілізацію. Відтак правові наслідки такого наказу також мають бути усунуті.
Суд також зазначив, що хоча стаття 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» прямо не передбачає звільнення військовослужбовця у разі незаконного призову, це не позбавляє суд права застосувати ефективний спосіб захисту порушеного права, керуючись принципом верховенства права. Будь-який інший спосіб захисту означав би, що помилка державного органу виправлялася б за рахунок особи, щодо якої було допущено порушення.
З огляду на це Черкаський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов: визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК у частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, зобов'язав військову частину видати наказ про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу, а також стягнув на його користь сплачений судовий збір.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
