Співробітника кримінально-виконавчої служби позбавили бронювання ще до звільнення: суд визнав це незаконним
Одеський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом працівника Державної кримінально-виконавчої служби України щодо визнання протиправними дій Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яке ще до фактичного звільнення працівника повідомило територіальний центр комплектування про його звільнення та ініціювало припинення відстрочки від призову під час мобілізації.
Суд дійшов висновку, що роботодавець безпідставно повідомив ТЦК ро звільнення співробітника ще до фактичного припинення служби, що стало підставою для скасування наданого йому відстрочення від призову під час мобілізації та зміни його військово-облікових даних.
Суть справи
Позивач понад 30 років проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та обіймав посаду першого заступника начальника Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Він був заброньований відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №493-р, у зв'язку з чим отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 12 місяців.
30 січня 2026 року працівник подав рапорт про звільнення за власним бажанням. Наказом Міністерства юстиції від 19 лютого 2026 року його було вирішено звільнити з 20 березня 2026 року.
Попри те, що визначена наказом дата звільнення ще не настала, 13 березня 2026 року Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції направило до територіального центру комплектування лист, у якому повідомило про звільнення працівника та ініціювало припинення дії посвідчення про відстрочку, попросивши направити повідомлення про його спеціальний військовий облік для знищення.
На підставі цього листа територіальний центр комплектування скасував відстрочку та змінив військово-облікові дані працівника.
Наступного дня, 14 березня 2026 року, працівник відкликав свій рапорт про звільнення, а наказом Міністерства юстиції від 18 березня 2026 року наказ про його звільнення було скасовано. Після цього він звернувся до роботодавця з вимогою відкликати направлений до територіального центру комплектування лист, надати уточнені відомості про проходження ним служби, забезпечити повторне оформлення документів для бронювання та відновити його попередній військово-обліковий статус. Однак таких дій вчинено не було, що й стало підставою для звернення до адміністративного суду.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що після подання рапорту про звільнення працівник фактично підтвердив намір припинити службу, а тому управління мало підстави повідомити територіальний центр комплектування про майбутнє звільнення, щоб не допустити безпідставного збереження статусу заброньованої особи після припинення служби.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що спірним питанням у цій справі №420/9778/26 є передчасне звернення Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції до територіального центру комплектування із листом про звільнення працівника, а також повідомлення про необхідність анулювання посвідчення про його відстрочку від призову під час мобілізації.
Проаналізувавши положення статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», суд наголосив, що днем звільнення працівника Державної кримінально-виконавчої служби є дата, визначена в наказі про звільнення, а цей день вважається останнім днем служби. У цій справі наказом Міністерства юстиції було встановлено, що звільнення мало відбутися 20 березня 2026 року, тому саме ця дата була останнім днем проходження служби.
Суд також звернув увагу, що відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №76, надана відстрочка підлягає анулюванню у разі звільнення військовозобов'язаного з державного органу. Встановивши, що датою звільнення було визначено 20 березня 2026 року, суд дійшов висновку, що відповідач мав направити повідомлення про звільнення працівника протягом 24 годин після його звільнення.
З огляду на це суд дійшов висновку, що дії Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо передчасного звернення до територіального центру комплектування про звільнення працівника та необхідність анулювання посвідчення про його відстрочку є протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства.
При обранні способу відновлення порушеного права суд виходив із принципу верховенства права щодо гарантування цього права, а також принципу ефективності судового захисту, який забезпечує безпосереднє поновлення прав особи без необхідності додаткових звернень. З урахуванням цього суд вважав за необхідне зобов'язати Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подати повідомлення про бронювання військовозобов'язаного на період мобілізації та воєнного часу. Суд зазначив, що саме такий спосіб захисту порушеного права є належним та достатнім у цій справі.
Водночас суд зазначив, що вимога про зарахування працівника на спеціальний військовий облік як заброньованої особи не підлягає задоволенню, оскільки такі повноваження належать територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, а не Південно-Центральному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
