Водій поскаржився на дії поліції та ТЦК на блокпості через 102, а його оштрафували за нібито неправдивий виклик: як суд вирішив спір
Придніпровський районний суд м. Черкаси розглянув адміністративну справу за позовом громадянина до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП. Позивач оскаржив накладений на нього штраф за нібито завідомо неправдивий виклик поліції через спецлінію «102», який був накладений після його звернення зі скаргою на дії працівника поліції під час перевірки документів.
Суть справи
Як встановив суд, постановою поліцейського від 10 березня 2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. Підставою для винесення постанови стало повідомлення, зроблене ним на спецлінію «102», про те, що працівники поліції безпідставно його затримують.
Позивач просив суд скасувати постанову, зазначаючи, що вона є незаконною та необґрунтованою.
За його поясненнями, 10 березня 2026 року приблизно о 6:25 він рухався автомобілем автодорогою Київ—Знам'янка поблизу ресторану «Отаман» у місті Корсунь-Шевченківський, коли транспортний засіб був зупинений працівником поліції. Спочатку поліцейський повідомив, що зупинка здійснена відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію». Водночас, за твердженням позивача, дорожнього знака «Стоп» або ознак облаштованого блокпоста на місці не було. Після того як водій поставив питання щодо законності такої підстави для зупинки, працівник поліції змінив її, пославшись вже на пункт 7 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач стверджував, що просив надати нормативно-правові акти, які підтверджували б запровадження обмеження руху на відповідній ділянці дороги, однак поліцейський цього не зробив, натомість почав погрожувати застосуванням силового затримання. У цей час дружина водія зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про, на її думку, порушення працівником поліції їхніх прав. Після цього поліцейський повідомив, що вони повинні залишатися на місці, оскільки він має намір скласти адміністративний матеріал, після чого відійшов для зупинки інших транспортних засобів.
Як зазначав позивач, приблизно через тридцять хвилин поліцейський повернувся, однак жодних адміністративних документів не склав, натомість почав вимагати документи у пасажирки автомобіля для оформлення адміністративних матеріалів вже стосовно неї, не пояснивши правових підстав таких вимог. Після цього водій самостійно звернувся на лінію «102» зі скаргою на дії працівника поліції. Лише після цього поліцейський повідомив, що більше їх не затримує, хоча, за твердженням позивача, фактично вони були безпідставно затримані понад п'ятдесят хвилин.
Позивач також наголошував, що жодного розгляду справи про адміністративне правопорушення в його присутності не проводилося, постанову на місці не виносили, від її підписання він не відмовлявся, а жодна зі спеціальних служб, про прибуття яких ішлося у постанові, фактично на місце події не прибула. На його думку, працівник поліції не мав законних підстав ні для зупинки транспортного засобу, ні для вимоги документів, а тому звернення на спецлінію «102» було обумовлене необхідністю поскаржитися на, як він вважав, незаконні дії працівників поліції, а не наміром здійснити завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. Позивач також зазначав, що у його діях відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, оскільки відсутні докази того, що він свідомо повідомляв неправдиву інформацію з метою безпідставного виїзду поліції.
Натомість Головне управління Національної поліції в Черкаській області заперечувало проти позову. Відповідач зазначив, що позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, оскільки він повідомив оператору спецлінії «102» неправдиві відомості про безпідставне затримання працівниками поліції. На підтвердження своєї позиції поліція посилалася на аудіозаписи телефонних звернень до служби «102», постанову про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудної бодікамери працівника поліції.
Крім того, відповідач зазначив, що перевірка проводилася спільно працівниками поліції та територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі розпорядження військового командування.
Під час зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив водію правові підстави перевірки військово-облікових документів і документів, що посвідчують особу, а також надав для ознайомлення відповідне розпорядження військового командування, згідно з яким працівники поліції та ТЦК здійснювали перевірки на цій ділянці автодороги. За твердженням поліції, після завершення перевірки позивачу повідомили про необхідність дочекатися реагування на його звернення та про намір винести постанову за статтею 183 КУпАП, а згодом копію постанови було направлено поштою.
Позиція та висновки суду
Дослідивши письмові докази у справі № 707/1193/26, відеозаписи з нагрудної бодікамери працівника поліції, аудіозаписи звернень на спецлінію «102», а також пояснення сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. При розгляді спорів щодо рішень суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи були такі рішення прийняті саме з дотриманням цих вимог.
Суд також навів положення Закону України «Про Національну поліцію», які регулюють право поліцейського вимагати пред'явлення документів та здійснювати перевірку військово-облікових документів у період дії воєнного стану чи мобілізації, а також положення статті 183 КУпАП, яка передбачає відповідальність за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. При цьому суд звернув увагу, що об'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає саме у повідомленні завідомо неправдивої інформації, а суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, коли особа усвідомлює неправдивість повідомлення та бажає безпідставного виїзду спеціальної служби.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що у справі відсутні беззаперечні докази, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
Суд погодився з тим, що перший дзвінок на спецлінію «102» був здійснений пасажиркою автомобіля на прохання водія, а другий — безпосередньо самим водієм. Водночас сам факт таких звернень, на переконання суду, не свідчить про наявність у позивача умислу на зрив нормальної роботи поліції або бажання безпідставного виїзду її працівників.
Суд зазначив, що зі змісту матеріалів справи вбачається: позивач фактично не погоджувався з діями працівників поліції та військовослужбовців, які зупинили його транспортний засіб, вимагали пред'явити документи, що посвідчують особу, та військово-облікові документи. Він вважав, що законність таких дій йому належним чином не була обґрунтована, а тому звернувся на спецлінію «102» зі скаргою на дії посадових осіб. За таких обставин суд не встановив, що звернення було спрямоване саме на безпідставний виклик поліції.
Крім того, суд звернув увагу, що за результатами дослідження відеозаписів працівники поліції за зверненнями водія та пасажирки на спецлінію «102» до місця події не прибували, перевірка повідомлених ними обставин не проводилася, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності виніс той самий працівник поліції, дії якого і були предметом оскарження під час звернення на спецлінію «102».
Суд наголосив, що відповідно до статей 247, 251 та 252 КУпАП, а також частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок довести правомірність прийнятого рішення та надати належні докази наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення. У цій справі відповідач не довів, що позивач свідомо повідомив неправдиву інформацію та діяв із прямим умислом на безпідставний виклик спеціальної служби.
За висновком суду, досліджені у справі докази у своїй сукупності свідчать про відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Відтак факт вчинення такого правопорушення є недоведеним, а притягнення особи до адміністративної відповідальності не може вважатися законним.
З огляду на це Придніпровський районний суд м. Черкаси задовольнив позов, скасував постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
