Чи достатньо звинувачень в алкогольній залежності матері, щоб дитину залишили з батьком — позиція Верховного Суду
Під час вирішення спорів про визначення місця проживання малолітньої дитини суди повинні оцінювати всі обставини конкретної справи, виходячи насамперед із найкращих інтересів дитини. Самі по собі твердження одного з батьків про неналежне виконання іншим батьківських обов’язків не можуть бути визначальними без належного доказового підтвердження.
Саме такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 752/14828/23, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими місце проживання малолітнього сина було визначено разом із матір’ю.
Обставини справи
Після припинення фактичних сімейних відносин батьки не змогли домовитися, з ким проживатиме їхній син.
Батько звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити місце проживання дитини разом із ним. Він стверджував, що мати зловживає алкоголем, неналежно виконує материнські обов’язки, а також посилався на конфлікт, під час якого жінка нібито розпилила газовий балончик, унаслідок чого постраждала дитина. Позивач зазначав, що після цього син певний час проживав разом із ним, а він має належні житлові умови та стабільний дохід для його виховання.
Мати подала зустрічний позов. Вона зазначала, що після припинення спільного проживання залишила житло через, за її словами, аб’юзивну поведінку батька, яка проявлялася у фізичному, психологічному та економічному насильстві. Водночас вона стверджувала, що не перешкоджала спілкуванню батька із сином, має належні житлові умови та достатні доходи для забезпечення потреб дитини.
Що встановили суди
Суди встановили, що дитина від народження проживала разом із матір’ю, з 25 червня 2023 року — разом із батьком, а з березня 2025 року знову постійно проживає з матір’ю. Також було встановлено, що за місцем проживання матері створені належні умови для виховання дитини, а в акті оцінки потреб сім’ї зроблено висновок про наявність у неї батьківського потенціалу для забезпечення гармонійного розвитку та виховання сина.
Окремо суди перевірили доводи батька щодо нібито алкогольної залежності матері.
На підтвердження своїх тверджень він надав довідку приватного медичного центру про проходження нею лікування. Однак сам медичний заклад повідомив, що така довідка оформлена неналежним чином і не може вважатися офіційним документом. Пізніше медичний центр повідомив суд, що через втрату архівної документації не може достовірно підтвердити обставини звернення жінки за медичною допомогою. Водночас у матеріалах справи містилися офіційні довідки про те, що вона не перебуває під наркологічним диспансерним наглядом, а також пройшла психіатричний огляд, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин.
Також суди врахували, що провадження щодо притягнення матері до адміністративної відповідальності за статтями 173 та 184 КУпАП були закриті через відсутність складу адміністративних правопорушень. Водночас постановою суду, залишеною без змін апеляційною інстанцією, батька було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство). Крім того, щодо нього неодноразово виносилися термінові заборонні приписи.
Позиція Верховного Суду
Касаційний цивільний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд наголосив, що міжнародне та національне законодавство не надає матері чи батькові пріоритетного права на проживання з дитиною. Під час вирішення таких спорів суд повинен насамперед виходити з найкращих інтересів дитини, оцінюючи всі обставини конкретної справи, а вже потім — права кожного з батьків. При цьому мають враховуватися ставлення кожного з батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини, її вік, психологічний стан, сталі соціальні зв’язки, безпечність середовища проживання та інші істотні обставини.
Колегія суддів зазначила, що у цій справі обидва батьки мають бажання виховувати дитину, отримують дохід та можуть забезпечити належні умови для її проживання. Разом із тим судами встановлено, що саме мати з народження дитини на регулярній основі піклується про її здоров’я, розвиток і самопочуття, створила безпечне та сприятливе середовище для виховання і догляду, а також забезпечує проживання дитини у звичних для неї умовах. Водночас батько не довів, що визначення місця проживання сина саме разом із ним більше відповідатиме найкращим інтересам дитини або що проживання з матір’ю негативно впливатиме на її розвиток.
Верховний Суд також погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що надані батьком докази щодо звернення матері за медичною допомогою у зв’язку із вживанням алкоголю є неналежними та недопустимими, а їх зміст спростовується іншими доказами, дослідженими у справі.
З огляду на це Касаційний цивільний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими місце проживання малолітньої дитини визначено разом із матір’ю.
Щодо судових витрат
Також Верховний Суд залишив без змін додаткову постанову Київського апеляційного суду, якою з батька на користь матері стягнуто 24 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційний суд зазначив, що ці витрати підтверджені належними доказами, а їхній розмір відповідає критеріям співмірності, зважаючи на складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи та результати апеляційного перегляду.
Таким чином, Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва, постанову Київського апеляційного суду та його додаткову постанову — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
