Працівник профучилища оскаржив мобілізацію через право на відстрочку: чому суд відмовив у скасуванні призову

15:01, 24 липня 2026 229
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Хмельницький окружний адміністративний суд пояснив, за яких умов право на відстрочку від мобілізації не є підставою для скасування наказу про призов.
Працівник профучилища оскаржив мобілізацію через право на відстрочку: чому суд відмовив у скасуванні призову
Колаж 24 Каналу
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Хмельницький окружний адміністративний суд розглянув справу № 560/17788/25 за позовом військовозобов’язаного до військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки і ще одного відповідача щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов на військову службу під час мобілізації, а також наказу про зарахування до списків особового складу військової частини. Позивач також просив зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу.

Суть справи

Позивач зазначав, що перебував на військовому обліку та 21 серпня 2025 року пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби у воєнний час.

29 вересня 2025 року його було прийнято на посаду майстра виробничого навчання Вищого професійного училища №36, а з 1 жовтня він приступив до роботи за основним місцем працевлаштування. Після цього роботодавець повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про зміну облікових даних працівника відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1487.

Позивач стверджував, що 3 жовтня 2025 року особисто звернувся до територіального центру комплектування із заявою про надання відстрочки від призову на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши документи, які підтверджували його роботу на повну ставку у закладі професійної освіти. За його словами, посадові особи територіального центру комплектування відмовилися зареєструвати заяву, у зв’язку з чим у нього залишився лише власний примірник без відмітки про прийняття.

Крім того, позивач зазначав, що на момент призову перебував на лікарняному, про що також повідомляв працівників територіального центру комплектування. Дружина звернулася зі скаргою на гарячу лінію Міністерства оборони України та викликала поліцію, яка, на її думку, зафіксувала неправомірні дії працівників територіального центру комплектування.

Незважаючи на це, наказом начальника територіального центру комплектування від 3 жовтня 2025 року позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини. Цього ж дня наказом командира військової частини його було зараховано до списків особового складу.

Позивач просив суд скасувати обидва накази та зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу.

Військова частина заперечила проти позову, зазначивши, що відсутність оформленої відстрочки не є підставою для звільнення з військової служби, а процедура призову під час мобілізації є незворотною. Територіальний центр комплектування також вказав, що за відсутності оформленої відстрочки позивач підлягав мобілізації на загальних підставах.

Під час розгляду справи суд повторно витребував необхідні докази. Через невиконання процесуальних обов’язків та бездіяльність, спрямовану на перешкоджання судочинству, до одного з відповідачів суд застосував процесуальний штраф.

Позиція та висновки суду

Суд встановив, що відповідно до військово-облікового документа «Резерв+» на момент призову позивач був військовозобов’язаним, пройшов військово-лікарську комісію та не мав оформленої відстрочки.

Суд підтвердив факт працевлаштування позивача до Вищого професійного училища №36, а також отримання територіальним центром комплектування повідомлення роботодавця про зміну його облікових даних.

Разом із тим суд зазначив, що повідомлення про зміну облікових даних не є доказом бронювання працівника. Також позивач не надав доказів того, що заклад освіти оформив його бронювання або оскаржив дії чи бездіяльність територіального центру комплектування щодо розгляду відповідного повідомлення.

Суд звернув увагу, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктів 56, 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, відстрочка надається за умови особистого подання військовозобов’язаним заяви встановленої форми разом із документами, що підтверджують право на відстрочку. Така заява підлягає обов’язковій реєстрації в день її подання.

Суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів особистого подання заяви саме за формою, визначеною додатком 4 до Порядку №560, разом із документами, передбаченими додатком 5 до цього Порядку. Посилання на подання відповідної заяви не підтверджене належними доказами, а повідомлення роботодавця про зміну облікових даних не може замінити процедуру оформлення відстрочки.

Щодо перебування позивача на лікарняному суд зазначив, що відповідно до інформації медичного закладу він дійсно проходив лікування. Водночас встановлено, що 3 жовтня 2025 року позивач особисто прибув до територіального центру комплектування, а доказів неправомірного обмеження його свободи чи інших протиправних дій з боку відповідача матеріали справи не містять. У сукупності із встановленими обставинами це не є підставою для скасування наказу про мобілізацію.

З огляду на вимоги статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначив, що саме позивач повинен довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. На переконання суду, таких доказів надано не було.

У результаті суд дійшов висновку, що позивач не довів протиправності наказу начальника територіального центру комплектування про призов на військову службу та направлення до військової частини. Оскільки наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу є похідним від наказу про призов, підстав для його скасування також не встановлено. Відповідно відсутні й підстави для задоволення вимоги про виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

У задоволенні адміністративного позову суд відмовив повністю. Також суд зазначив, що у зв’язку з відмовою в позові сплачений судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group