Призначення остаточного покарання: ККС розтлумачив, як визначити, які правила підлягають застосуванню

Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду по справі № 127/885/20 дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 70 ч. 4 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 71 ч. 1 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 70 ч. 4 КК України (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).

Така позиція відповідає висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року в справі № 766/39/17.

Чому виникла проблема:

 Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2020 року засудженого засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання більш суворого призначеного покарання з менш суворим покаранням за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року остаточне покарання призначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Відповідно до ст. 70 ч. 4, ст. 72 ч.ч. 1, 5 КК України зараховано до призначеного покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року, а саме: строк перебування під вартою з 30 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року та з 18 травня 2018 року по 09 липня 2019 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання вказано рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано строк перебування під вартою з 20 листопада 2019 року по день набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою, залишено без зміни, але не довше ніж до 23:59 години 20 червня 2020 року.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, залишено без задоволення апеляційні скарги захисника обвинуваченого та його захисника, скасовано вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2020 року в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, визнано його винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, та призначено йому покарання:

- за ст. 185 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Зараховано у строк відбування покарання частину відбутого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року.

- за ст.15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року остаточне покарання призначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

У решті вирок залишено без зміни.

 Раніше Касаційний кримінальний суд сформулював позицію щодо опору поліцейському.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.