Верховний Суд нагадав, що є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 683/37/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що громадянин, будучи особою, раніше судимою за хуліганство, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  діючи з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи елементарними правами моралі та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок і спокій людей і нічний час,  із власного будинку взяв заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень дерев явний предмет (биту), вийшов на вулицю, де знаходились потерпілі, та умисно, безпричинно наніс ним 2 удари по голові потерпілому, від яких останній впав на землю.

Продовжуючи свої хуліганські дії, він знову зайшов до власного житлового будинку 1, з веранди якого взяв предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме пневматичну гвинтівку з дерев`яним прикладом, та з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, вийшов на вулицю, де знаходились потерпілі, і умисно, безпричинно наніс один удар дерев’яним прикладом гвинтівки по голові потерпілому, в результаті чого останній знову впав на землю. Після цього  він  почергово наніс йому ще близько 7 ударів по голові та тілу, спричинивши  потерпілому тілесні ушкодження у вигляді збійних ран ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області чоловіка засуджено за ст. 296 ч. 4 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.

У касаційній скарзі касатор не погоджується із висновками судів обох інстанцій про те, що засуджений діяв з хуліганських мотивів, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини судами встановлено не було.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.  

Також ВС зазначив, що хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне проводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Крім того, ВС наголосив: обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об’єкти.

Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлених особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким  чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у вигляді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Так, ВС зауважив, що ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не було встановлено обставин, які б вказували на наявність між засудженим та потерпілим особистої неприязні, з підстав якої він міг нанести потерпілому тілесні ушкодження. Не встановлено таких даних і в обвинувальному акті щодо особи, та зміна показань обвинуваченого в цій частині розцінена апеляційним судом як спосіб уникнути обвинуваченим відповідальності за вчинене.

У даному випадку зміст і спрямованість протиправного діяння засудженого встановлені судами виходячи з часу його вчинення (вночі близько 03 години 30 хвилин), місця, обстановки й інших обставин його вчинення (з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи елементарними правами моралі та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок і спокій людей у нічний час), характеру дій винного (безпричинно наніс тілесні ушкодження потерпілому заздалегідь заготовленими предметами для нанесення тілесних ушкоджень (битою та дерев`яним прикладом пневматичної гвинтівки), а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, у чому полягає спеціальний слідчий експеримент.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.