Верховный Суд: само по себе привлечение адвоката не обеспечивает эффективной защиты, присутствие должно обеспечивать эффективную и практическую правовую помощь

Право на правовую помощь включает, как минимум, право контактировать и консультироваться с адвокатом до допроса и физическое присутствие адвоката во время первоначального допроса в полиции и последующих допросах в ходе производства. Такое присутствие должно обеспечивать эффективную и практическую правовую помощь, и само по себе привлечение адвоката не обеспечивает эффективной защиты. Об этом заявила Коллегия судей Первой судебной палаты Кассационного уголовного суда в постановлении от 10 октября 2023 года по делу №754/2553/18.

Обставини справи

Чоловіка засуджено за сукупністю злочинів на 13 років позбавлення волі. Суд визнав доведеним, що 8 жовтня 2017 засуджений завдав потерпілому смертельних поранень. Після цього, заволодівши автомобілем потерпілого, він перевіз і приховав його труп вздовж дороги в напрямку с. Погреби. Був затриманий працівниками поліції, коли на автостоянці намагався викрасти мобільний телефон з цього автомобіля. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 КПК, просив скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зокрема, сторона захисту стверджувала, що суди  не надали оцінки незаконному затриманню засудженого в період з 11 до 13 жовтня 2017 року, хоча це мало потягнути недопустимість протоколу огляду місця події. Також захист вважає, що  під час судового розгляду засуджений перебував в умовах, які перешкоджали йому досліджувати докази та спілкуватись із захисником.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Однак зробив висновок щодо права на ефективний захист. 

Зокрема, Верховний Суд зазначає, що попри те, що затримання засудженого не було зареєстроване і він формально не набув статусу підозрюваного, однак в ході слідчого експерименту була присутня адвокат.

Сторона захисту стверджує, що участь адвоката у цій слідчій дії була суто номінальна, оскільки засуджений не мав можливості конфіденційно порадитися з нею, отримати консультацію і обговорити важливі на той час дії в кримінальному провадженні.

Відповідно до практики ВС однією з умов допустимості результатів слідчого експерименту є забезпечення підозрюваної особи правовою допомогою адвоката.

Суд зазначає, що така правова допомога має бути ефективною. Тому у цьому випадку слід дослідити, чи відповідала правова допомога після затримання та під час проведення слідчого експерименту мінімальним вимогам ефективності.

Суд нагадує, що відповідно до частини 3 статті 42 КПК підозрюваний має право мати захисника і зустріч із ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування. Відповідно до частини 1 статті 48 КПК захисник залучається підозрюваним, обвинуваченим чи іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, або відповідно до частин 1 та 2 статті 49 КПК слідчим, прокурором через центр безоплатної правової допомоги.

Суд зазначає, що право на правову допомогу включає, як мінімум, право контактувати і консультуватися з адвокатом до допиту, та фізичну присутність адвоката під час первинного допиту в поліції да подальших допитах протягом провадження. Така присутність має забезпечувати ефективну і практичну правову допомогу, і саме по собі залучення адвоката не забезпечує ефективного захисту.

Суд нагадує свій висновок про те, що засуджений перебував під контролем представників правоохоронного органу з моменту затримання 11 жовтня 2017 року до моменту його взяття під варту 13 жовтня 2017 року без реєстрації. Відповідно до листа прокуратури, будь-які відомості про його перебування у райвідділі поліції відсутні.

Таким чином, засуджений перебував у незареєстрованому затриманні, що, за визначенням ЄСПЛ, означає «повне заперечення фундаментально важливих гарантій у статті 5 Конвенції і становить найбільш тяжке порушення цього положення». Як зазначав ЄСПЛ, відсутність записів про дату, час і місце затримання, ім`я затриманого, підстави для затримання та ім`я особи, що здійснила затримання, має вважатися несумісним із самою метою статті 5 Конвенції. Це також несумісне з вимогою законності за Конвенцією.

Суд відзначає, що внаслідок порушення вимог статті 210 КПК про його затримання не було відомо посадовій особі, що відповідає за перебування затриманого відповідно до статті 212 КПК. Таким чином, ця особа не могла проконтролювати належне поводження із затриманим та дотримання його прав, забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій; забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров`я затриманого.

Таким чином, засуджений опинився у ситуації, в якій його благополуччя цілком залежало від ставлення тих осіб, під контролем яких від фактично перебував.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, які дозволили б встановити, що адвокат, яка брала участь у слідчому експерименті, мала повноваження на представництво інтересів засудженого. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що про затримання засудженого були повідомлені його родичі або інші особи та/або центр безоплатної правової допомоги відповідно до частин 1 та 4 статті 213 КПК (зокрема лист від 30 листопада 2017 року Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві).

Також відсутні будь-які підтвердження тому, що адвокат отримала повноваження від засудженого, іншої особи на прохання і за згодою засудженого, або від Центру безоплатної правової допомоги. Відповідно, Суд немає підстав вважати, що адвокат мала повноваження захисника в процесі.

Також Суд відзначає, що оскільки через відсутність реєстрації затримання особа, відповідальна за перебування затриманих, не була визначена відповідно до частини 1 статті 212 КПК, відсутні і записи дій, які проводилися із залученням затриманого, які мали здійснюватися відповідно до пункту 5 частини 3 статті 212 КПК. Внаслідок цього немає підтвердження тому, що засуджений мав конфіденційне побачення з адвокатом перед тим, як почав давати свої показання, в тому числі і під час слідчого експерименту.

За таких обставин твердження засудженого про те, що він не отримав від адвоката, яка була присутня під час проведення слідчого експерименту, належної правової допомоги, не спростовуються доказами, представленими стороною обвинувачення.

Суд має визнати, що право на правову допомогу засудженого у зв`язку із його участю в слідчому експерименті не було забезпечено належним чином, і, відповідно, не виконана одна з обов`язкових умов допустимості результатів слідчого експерименту, визначених практикою Суду.

Виходячи з цього, Суд вважає, що результати слідчого експерименту є недопустимим доказом. У зв`язку з таким висновком, Суд не вважає за необхідне розглядати інші доводи сторони захисту, що стосуються отримання або дослідження цього доказу.

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що наведені стороною захисту доводи не свідчать про те, що процесуальні порушення під час досудового слідства чи судового розгляду перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, і, таким чином, не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.