Чи може спільна присутність на святах бути доказом у справах про встановлення фактичних шлюбних відносин

Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 588/350/15.

Позивач зазначила, що з 2003 року вона з відповідачем проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний побут. Під час спільного проживання ними придбано автомобіль, право власності на який зареєстровано за відповідачем. У 2015 році сторони припинили проживати разом та не дійшли згоди щодо поділу автомобіля, тому позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Суди розглядали справу неодноразово. Останнім рішенням апеляційного суду рішення районного суду та додаткове рішення цього ж суду в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу скасовано з ухваленням у цій частині рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім’єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття спірного майна (автомобіля) сторонами під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти.

Верховний Суд зазначив: «судами встановлено, що відповідач у період з вересня 1999 року до червня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Крім того, протягом 2013-2014 років відповідач регулярно виїжджав з території України в Російську Федерацію. Звертаючись з цим позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем у період з 2003 року до 2015 року позивач надала фотокартки та посилалась на те, що ОСОБА_2 у період його тривалої роботи у Російській Федерації на відкритий на її ім’я банківський рахунок пересилав грошові кошти, якими вона користувалася».

Верховний Суд вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012-2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Суд апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, з урахуванням факту перебування позивача в іншому шлюбі (розірваного лише у грудні 2006 році), а також періодів тривалого його перебування у Російській Федерації, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім’єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного автомобіля та придбання цього майна за спільні кошти. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірний автомобіль) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року рішення Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.

Раніше ми розповідали, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя.

Також ВС визначив, чи є підтримання стосунків після розірвання шлюбу підставою для виникнення права на спадкування за законом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.