«Відчуження одного з батьків другим — це психологічне насилля над дитиною», — суддя у відставці Єрусалимського суду у сімейних справах

Відбувся вебінар, у рамках якого суддя у відставці Єрусалимського суду у сімейних справах (Ізраїль) Філіп Маркус прочитав онлайн-лекцію «Відчуження батьків = психологічне насильство над дітьми». З огляду на специфіку порушеної проблеми та недостатнє вивчення цього питання в правозастосуванні в Україні лекція зацікавила багатьох правників, зокрема, адвокатів і суддів. Про це повідомляє пресслужба Верховного Суду.

У своїй лекції Філіп Маркус розповів, що відчуження одного з батьків:

• це дія одного з них, яка змушує дитину без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із другим з батьків, якого/-у вона до цього любила;
• може бути навмисним, виникати внаслідок розладу особистості та/або психічного розладу і/або гострого болісного реагування на розрив між батьками;
• може виникати в результаті неспроможності встановити кордони дитячої реакції на розрив між батьками;
• відчуження слід відрізняти від адекватної реакції дитини на насилля або відсутність батьківської турботи відчужених батька чи матері.

Він наголосив, що відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дитиною. Воно може полягати в необґрунтованих звинуваченнях, що стосовно дитини раніше здійснювалося насилля другим із батьків або в жорстокій та насильницькій поведінці щодо одного з батьків, вселенні дитині відчуття провини, нібито контакт з одним із батьків засмучує другого, нав’язуванні дитині відчуття, що вона перебуває в небезпеці під час відвідування одного з батьків, наданні дитині інформації про позов, необґрунтованих звинуваченнях на адресу баби й діда, а також інших членів сім’ї, у переїзді без попереднього обговорення.

Внаслідок цього дитина може страждати від порушення самоідентифікації та мати психологічні вади і проблеми з розвитком, хибної оцінки реальності, нелогічності когнітивних дій, занадто спрощеної та негнучкої обробки інформації, неточного та викривленого міжособистісного сприйняття, порушення та відмови від міжособистісних стосунків, почуття ненависті до себе, низької або завищеної самооцінки чи манії величі тощо. При цьому психологічні травми, отримані через таке насилля, можуть зберігатися в дорослому житті.

Доповідач розповів, як запобігти поширенню проблеми відчуження одного з батьків другим у суспільстві, хто може виявити такі проблеми, що мають робити фахівці, а також у чому полягає роль суддів.

Зокрема, він зазначив, що в разі порушення справи, що ґрунтується на ймовірному насиллі будь-якого типу, такій справі має надаватися пріоритет шляхом призначення попереднього слухання одразу після дати відповіді – не більше 14 днів після подання заяви, вимоги надати відповідь упродовж декількох днів, вимоги до сторін бути присутніми на слуханнях особисто, а не лише представленими адвокатом.

На попередньому слуханні має бути здійснено оцінку небезпеки для дитини, оцінку доцільності розв’язання конфлікту, направлення до соціального працівника, призначення дитині адвоката або опікуна на період судового розгляду, висунення вимог до батьків співпрацювати у вирішенні конфлікту та співпрацювати з адвокатом / опікуном дитини, призначеним на період судового розгляду, із запровадженням санкцій у разі недотримання вимог, призначення наступного слухання упродовж 10 днів для отримання звіту від адвоката / опікуна дитини, призначеного на період судового розгляду, щодо кроків, вжитих для розв’язання конфлікту.

Лектор наголосив, що при розгляді таких справ не можна допускати невиконання судових наказів, оскільки це справляє враження, що суд не має належної сили, і підриває всю судову систему, дає поганий приклад дитині. Він зазначив, що санкції за такі порушення можуть бути  фінансовими (штрафи, оплата правових послуг, сплата судових витрат, зміни аліментів), у вигляді позбавлення волі (ув’язнення за неповагу до суду), зміни місця проживання та організації спілкування, звернення до закладів опіки й поліції та інші.

У вебінарі безпосередньо взяв участь заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальник правового управління (IV) Верховного Суду Михайло Шумило. За підсумками заходу він зазначив, що сьогодні дедалі більшої актуальності набуває таке негативне соціальне явище, як синдром відчуження одного з батьків (PAS – parental alienation syndrome). Вперше цей синдром описав у 1985 році доктор медицини Річард А. Гарднер, який виявив, що відчуження одного з батьків у дитини виникає у процесі або після вирішення спору про встановлення місця проживання дитини, про участь одного з батьків у вихованні дитини тощо як результат прямих або опосередкованих маніпуляцій одного з батьків щодо другого з батьків. Для національної судової практики це відносно нові знання, які значною мірою сприятимуть або недопущенню, або припиненню таких згубних впливів одного з батьків на дитину. Особливої актуальності це питання набуває сьогодні, коли все частіше обговорюється питання про запровадження в Україні правосуддя, дружнього до дитини, про адвоката дитини та навіть необхідність запровадження спеціалізації суддів у судах першої інстанції, які розглядатимуть сімейні спори, тощо.

Також Михайло Шумило навів статистику розгляду відповідних справ касаційним судом. Так, із 15 грудня 2017 року по 31 грудня 2020 року на розгляді КЦС ВС перебувало 276 справ, пов’язаних з участю у вихованні дитини, та 393 справи про визначення місця проживання дитини.

Упродовж 2020 року (станом на 31 грудня 2020 року) судом розглянуто 68 справ, пов’язаних з участю у вихованні дитини, та 83 справи про визначення місця проживання дитини.

За результатами розгляду по суті справ, пов’язаних з участю у вихованні дитини, 46 судових рішень залишено без змін, а касаційні скарги – без задоволення, чотири рішення змінено та 18 скасовано.

За результатами розгляду по суті справ про визначення місця проживання дитини 50 судових рішень залишено без змін, а касаційні скарги – без задоволення, три судових рішення змінено і 30 скасовано.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій