Верховный Суд определил юрисдикцию спора по взысканию денег по меморандуму между физлицами и договором займа

Спір за позовом фізичних осіб про стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики, підписаними фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб, належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, яку переглядав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, між чотирма ТОВ в особі відповідачів – двох фізичних осіб з однієї сторони (Сторона 2) і позивачами з іншої сторони (Сторона 1) – було укладено меморандум. Відповідно до його умов Сторона 1 заборгувала гроші, які були направлені на сільськогосподарське виробництво та торгові операції для набуття автотранспорту і сушильного обладнання, його проєктування, монтажу та пусконалагоджувальних робіт; сторони домовилися про умови погашення боргу. Позивачі просили суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів кошти, передбачені меморандумом.

Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, закрив провадження у справі, оскільки в меморандумі вказана заборгованість юридичних осіб, яка пов’язана з їхньою господарською діяльністю.

КЦС ВС скасував судові рішення та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зробивши такі правові висновки.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що заборгованість виникла між юридичними особами, яка пов’язана з їхньою господарською діяльністю.

Такий висновок є помилковим у частині зазначення відповідачів як учасників господарських правовідносин, оскільки вони не є стороною господарського договору.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що меморандум підписано відповідачами як фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб.

Отже, у цій справі суб’єктний склад – це фізичні особи, між якими наявний спір про цивільне право, а саме стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики.

Позивачі скористалися своїм правом на визначення на власний розсуд відповідачами фізичних осіб.

Верховний Суд дійшов висновку, що, закривши провадження у справі та вказавши на необхідність розгляду позову в порядку господарського судочинства, суди не встановили дійсну правову природу меморандуму і розписки, не врахували суб’єктний склад сторін спору та підстави заявленого позову, а тому дійшли помилкового висновку про належність спору до юрисдикції господарських судів.

Постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 495/1703/22 (провадження № 61-12618св23).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.