Батько після інсульту залишив усе майно дружині, а не сину: чому польський суд не скасував заповіт
Перенесений інсульт, фізична залежність від догляду рідних або тяжкий стан здоров’я самі по собі не означають, що людина не могла усвідомлено скласти заповіт. Саме такий висновок зробив польський суд, розглянувши спадковий спір між вдовою та сином померлого чоловіка. Суд наголосив: якщо особу не було визнано недієздатною, а її здатність скласти заповіт викликає сумніви, вирішальне значення має висновок судового експерта, а не лише факт хвороби чи потреба в постійному догляді.
Районний суд міста Свіноуйсьце (Польща) у справі № I Ns 39/25 роз’яснив, що якщо людина, яка склала заповіт, не була визнана недієздатною, але її психічний стан викликає сумніви, для оцінки дійсності документа необхідно залучити судового експерта. При цьому сам факт перебування під постійним доглядом родичів або фізична залежність через хворобу не є достатньою підставою для визнання заповіту недійсним.
Дружина просила визнати її єдиною спадкоємицею
Вдова звернулася до суду з проханням підтвердити, що саме вона успадкувала все майно чоловіка відповідно до заповіту.
Чоловік помер 9 вересня 2024 року. Він залишив нотаріально посвідчений заповіт, у якому призначив дружину єдиною спадкоємицею та одночасно позбавив свого сина права на спадщину.
За словами заявниці, інших заповітів чоловік не складав. До складу спадщини також не входили сільськогосподарське господарство або підприємство, щодо яких діяли б спеціальні правила спадкування.
Жінка наголосила, що під час посвідчення заповіту нотаріус не мав жодних підстав сумніватися у дієздатності чоловіка, а сама процедура була проведена без порушень, які могли б призвести до недійсності документа.
Що відомо про стан здоров’я спадкодавця
Дружина пояснила, що у 2015 році її чоловік переніс ішемічний інсульт мозочка. За її словами, ця частина головного мозку відповідає насамперед за координацію рухів і рівновагу, а не за інтелектуальні функції чи здатність мислити.
Вона зазначила, що після інсульту чоловік добре функціонував як фізично, так і психічно: допомагав вести її бізнес, їздив за товаром, а у вихідні доглядав за онуком.
Крім того, чоловік постійно перебував під наглядом лікарів і проходив реабілітацію. На момент складання заповіту, за словами дружини, він повністю усвідомлював свої дії.
Жінка також звернула увагу суду, що оскарження заповіту сином виглядає несподіваним, оскільки ще за життя батько передав йому все своє майно за договором довічного утримання.
Син оскаржив заповіт
Син померлого також звернувся до суду та просив визнати, що спадщина має перейти спадкоємцям за законом.
Він поставив під сумнів дійсність нотаріального заповіту, стверджуючи, що стан здоров’я батька не дозволяв йому самостійно, раціонально та свідомо ухвалювати рішення щодо розподілу спадщини.
За словами сина, після перенесеного інсульту батько мав серйозні супутні захворювання, зокрема артеріальну гіпертензію, цукровий діабет, дисліпідемію та атеросклероз.
На думку заявника, батько не міг самостійно визначити коло спадкоємців, а тим більше пояснити причини позбавлення його права на спадщину, оскільки нібито вже не мав достатньої здатності адекватно сприймати реальність.
Висновок експерта став вирішальним
Під час розгляду справи суд заслухав нотаріуса, свідків, учасників процесу та призначив судово-неврологічну експертизу.
Також було встановлено, що ще за життя батьки подарували сину квартиру та постійно надавали йому матеріальну підтримку незалежно від його поведінки. Саме син був фінансово забезпечений, тоді як дружині фактично залишилася лише земельна ділянка в садівничому товаристві, де подружжя проживало.
Судовий експерт дійшов висновку, що з психічної та інтелектуальної точки зору спадкодавець був повністю здоровим.
Єдиним питанням, яке експерт залишив на розсуд суду, було те, чи не складав чоловік заповіт під психологічним тиском через страх втратити догляд близьких.
Однак матеріали справи свідчили, що рішення про складання заповіту чоловік ухвалив самостійно. Документ було підписано лише у присутності нотаріуса. Суд також встановив, що він не діяв через страх залишитися без догляду, оскільки донька допомагала йому без будь-яких вимог винагороди, а з дружиною він багато років перебував у гармонійному шлюбі.
Водночас експерт підтвердив, що починаючи з 2022 року чоловік був повністю залежним від постійного догляду близьких і без сторонньої допомоги не міг самостійно забезпечувати свої основні життєві потреби.
Суд визнав заповіт чинним
Дослідивши всі докази, суд встановив, що 19 червня 2023 року — у день складання заповіту — чоловік зберігав здатність свідомо та вільно ухвалювати рішення і висловлювати свою волю.
Суд погодився з висновками судового невролога, які також підтверджувалися іншими доказами у справі.
У рішенні підкреслено, що фізична залежність від сторонньої допомоги та перебування під опікою членів родини самі по собі не доводять відсутності свободи волевиявлення під час складання заповіту.
Суд звернув увагу, що спадкодавець підтримував логічний контакт із оточенням, орієнтувався в ситуації та усвідомлював значення власних рішень.
Натомість твердження сина та його партнерки щодо нібито порушень свідомості батька не знайшли підтвердження в інших достовірних доказах, тому суд визнав їх непереконливими.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
