Верховний Суд висловився, чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала слідчого судді про скасування постанови прокурора щодо доручення здійснювати досудове розслідування іншому органу

Ухвала слідчого судді про скасування постанови прокурора про доручення здійснювати досудове розслідування іншому органу не передбачена КПК та підлягає апеляційному оскарженню. Відповідну позицію висловив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 15 червня 2023 року по справі №757/32009/22-к.

Обставини

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року задоволено скаргу захисника та скасовано постанову заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування.

Також цією ухвалою зобов`язано заступника Генпрокурора прийняти протягом трьох днів з дня набрання ухвалою законної сили процесуальне рішення у формі постанови про повернення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні до Бюро економічної безпеки України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У своїй касаційній скарзі прокурор зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи скаргу захисника, фактично вийшов за межі своїх повноважень, оскільки оскарження та скасування таких постанов прокурора взагалі не передбачено нормами КПК України.

Так, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, прокурор зауважує, що ухвала слідчого судді про скасування постанови заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу не передбачена нормами КПК України, а тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

В матеріалах провадження міститься постанова заступника Генерального прокурора від 30 вересня 2022 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні. При цьому відповідно до вказаної постанови прокурор Офісу Генерального прокурора був визначений старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 425 КПК України передбачено, що касаційну скаргу має право подавати прокурор.

Водночас положеннями ст. 306 КПК України врегульовано саме порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, при цьому вказана норма за своїм змістом не може змінювати порядок призначення та заміни прокурора у конкретному кримінальному провадженні, повноваження якого визначені ст. 37 КПК.

Таким чином системне тлумачення вказаних норм КПК свідчить про те, що законодавець не забороняє прокурору, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, звертатись до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор, який входить до складу групи прокурорів, яка була визначена в порядку, передбаченому ст. 37 КПК України, має процесуальні повноваження на участь у судовому розгляду в даному кримінальному провадженні, а посилання захисника на вимоги п. 15 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 306 КПК , з огляду на положенням статей 36, 37, 425 КПК, а також з урахуванням того факту, що оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції на підставі п. 4 ст. 399 КПК України було відмовлено у відкритті апеляційного провадження саме за апеляційною скаргою прокурора, на переконання Суду, не спростовують повноваження прокурора на звернення до Суду з касаційною скаргою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про скасування постанови заступника Генерального прокурора від 28 вересня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, прокурор оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що вищенаведене рішення слідчого судді, в силу положень ст. 309 КПК України, не відноситься до категорії ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому в даному випадку підлягають до застосування положення ч. 4 ст. 399 КПК.

Колегія суддів ВС дійшла наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскарженні до слідчого судді під час досудового розслідування. При цьому перегляд скарг на рішення прокурора, постановлене в порядку ч. 5 ст. 36 КПК України, про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, зазначеною нормою кримінального процесуального закону не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже в рамках даного провадження слідчий суддя розглянув скаргу на рішення прокурора, яке з огляду на положення ст. 303 КПК України не може бути оскаржене під час досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 307 КПК України визнано, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

З огляду на вищенаведене ухвала слідчого судді, постановлена за результатами перегляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не підлягає апеляційному оскарженню за виключенням певних ухвал, передбачених ч. 3 ст. 307 КПК України.

Водночас проаналізувавши вказану норму кримінального процесуального закону, колегія суддів ВС зауважує, що положення ч. 3 ст. 307 КПК України стосуються саме ухвал слідчих суддів, які були постановлені за результатом перегляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які визначені у ч. 1 ст. 303 КПК України.

На думку Суду, законодавець не може передбачити оскарження в апеляційному порядку рішень, постановлення яких, відповідно до положень України, не передбачено.

З урахуванням зазначеного, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції повинен перевірити чи постановлено слідчим суддею рішення в межах його компетенції з огляду на положення, передбачені у главі 26 КПК України.

Така позиція колегії суддів в цілому  узгоджується із практикою Верховного Суду.

Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року № 243/6674/17-к, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, яке не передбачено нормами КПК України, повинен керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України, до яких, зокрема, віднесено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, вищезазначеного не врахував та дійшов передчасних висновків про необхідність застосування положень ч. 4 ст. 399 КПК України.

Вказане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.