ЄСПЛ: держава не може блокувати возз'єднання сім'ї біженця через документи, які об'єктивно неможливо отримати
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі Suji v. Greece (заява № 13250/23) від 23 червня 2026 року, у якій розглянув питання дотримання права на повагу до сімейного життя під час процедури возз'єднання сім'ї біженця-апатрида. Суд також оцінив, чи мала особа ефективний засіб юридичного захисту від тривалої бездіяльності державних органів.
Проблематика цього рішення має важливе значення для практики захисту прав людини, оскільки стосується гарантій реалізації права на сімейне життя осіб, які отримали міжнародний захист, але через об'єктивні обставини не можуть виконати формальні вимоги національного законодавства щодо подання документів.
Обставини справи
Заявник є особою без громадянства, представником народності рохінджа з М'янми. У 2019 році Греція надала йому статус біженця. Після цього він звернувся із заявою про возз'єднання зі своєю дружиною та двома неповнолітніми дітьми, які перебували в Бангладеш.
Під час розгляду заяви грецька Служба у справах притулку вимагала надати проїзні документи членів сім'ї та офіційні документи, що підтверджують сімейні зв'язки.
Заявник пояснив, що його сім'я як особи без громадянства не має можливості отримати такі документи. Натомість він подав документи Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, які містили відомості про особу членів сім'ї та підтверджували їхній статус.
Представниця заявника неодноразово зверталася до органів влади, Міністерства закордонних справ, консульських установ, Міжнародного комітету Червоного Хреста та Омбудсмана Греції з проханням знайти альтернативний спосіб підтвердження особи та сімейних зв'язків. Серед можливих рішень пропонувалося проведення ДНК-тестування та використання спеціальних проїзних документів, однак тривалий час жодного рішення у справі не ухвалювалося.
Лише у листопаді 2023 року, більш ніж через чотири роки після подання заяви, Служба у справах притулку задовольнила прохання про возз'єднання сім'ї. Орган влади визнав, що отримання офіційних документів для рохінджа є об'єктивно неможливим, а сімейні зв'язки можуть підтверджуватися іншими доказами. У листопаді 2024 року дружина та діти заявника прибули до Греції.
Позиція ЄСПЛ
ЄСПЛ зазначив, що стаття 8 Конвенції покладає на держави позитивні обов'язки щодо забезпечення ефективної поваги до сімейного життя. У справах про возз'єднання сім'ї компетентні органи повинні забезпечити справедливий баланс між інтересами держави у сфері міграційного контролю та правом особи на сімейне життя.
Суд наголосив, що особливий статус біженців вимагає врахування практичних труднощів, із якими вони стикаються під час отримання документів.
ЄСПЛ зазначив, що коли подання офіційних документів є об'єктивно неможливим, органи влади повинні оцінювати інші докази, які підтверджують сімейні зв'язки, а не обмежуватися формальним застосуванням законодавчих вимог.
Суд наголосив, що процес ухвалення рішення має відповідати вимогам гнучкості, оперативності та ефективності, особливо коли йдеться про біженців та їхніх дітей.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що саме грецьке законодавство дозволяло компетентним органам враховувати інші докази сімейних зв'язків, якщо біженець не міг подати офіційні документи, і прямо забороняло відмовляти у возз'єднанні сім'ї лише через їх відсутність.
Попри це, національні органи не забезпечили належного розгляду альтернативних способів підтвердження сімейних зв'язків, хоча заявник постійно звертав їхню увагу на об'єктивну неможливість отримання офіційних документів та пропонував інші варіанти вирішення проблеми.
На думку Суду, тривала бездіяльність адміністративних органів призвела до невиправданої багаторічної розлуки заявника із сім'єю та не відповідала позитивним зобов'язанням держави за статтею 8 Конвенції.
Порушення Конвенції
ЄСПЛ досліджував відповідність дій держави статтям 8, 13 та 14 Конвенції.
Щодо статті 8 Конвенції Суд встановив порушення. Він дійшов висновку, що органи влади не забезпечили справедливого балансу між інтересами держави та правом заявника на повагу до сімейного життя. Процедура розгляду його заяви не відповідала вимогам гнучкості, оперативності та ефективності, а тривале неприйняття рішення було несумісним із позитивними зобов'язаннями держави.
Щодо статті 13 Конвенції Суд також встановив порушення. ЄСПЛ констатував, що заявник не мав ефективного внутрішнього засобу юридичного захисту, який дозволив би оскаржити тривалу бездіяльність адміністративних органів та домогтися своєчасного вирішення питання про возз'єднання сім'ї.
Скаргу за статтею 14 Конвенції Суд окремо не розглядав, оскільки встановлені порушення статей 8 і 13 були достатніми для вирішення справи.
Отже, ЄСПЛ підтвердив, що у випадку, коли біженець або особа без громадянства через об'єктивні причини не може надати офіційні документи, державні органи повинні здійснювати індивідуальну оцінку обставин справи, враховувати альтернативні докази сімейних зв'язків і забезпечувати оперативний та ефективний розгляд заяви про возз'єднання сім'ї.
Додатково читайте іншу позицію ЄСПЛ, де Суд визнав законною примусову госпіталізацію вагітної до лікарні під конвоєм, попри її бажання народжувати дома.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
