Процедура squeeze-out в Україні: від інструменту корпоративного оздоровлення до системної правової проблеми

Законом України «Про акціонерні товариства» було запроваджено процедуру примусового викупу акцій (squeeze-out), відповідно до якої акціонери, які сукупно володіють понад 95% акцій товариства, отримали право викупити акції у міноритарних акціонерів, сукупна частка яких не перевищує 5%. Метою законодавчої новели була консолідація корпоративної структури, усунення передумов для корпоративних зловживань та підвищення ефективності управління товариствами. Зазначений підхід є усталеною практикою в країнах Європейського Союзу та спрямований на покращення інвестиційного клімату.

Закон чітко визначив порядок ціноутворення: вартість викупу акцій має відповідати їх ринковій вартості, визначеній незалежним ліцензованим оцінювачем відповідно до Звіту з оцінки. Наглядовій раді товариства надавалося право коригувати таку ціну лише в межах 10% від оціночної вартості.

Упродовж 2019–2020 років, після набуття чинності відповідних змін до законодавства, мажоритарні акціонери значної кількості великих і середніх підприємств ініціювали та провели процедури squeeze-out. Переважна більшість міноритарних акціонерів отримала грошову компенсацію за належні їм акції без заявлення жодних претензій.

Зміна судової практики та її правові наслідки

Починаючи з 2020 року Верховний Суд сформував низку правових позицій у справах, пов'язаних із squeeze-out, що суттєво змінили підхід до визначення розміру компенсації.

Постановою Палати з корпоративних спорів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2022 року сформульовано правову позицію, згідно з якою ціна викупу акцій має бути не лише ринковою, а й «справедливою». При цьому суд визначив критерій справедливості: ціна викупу акцій не може бути нижчою за чисту вартість активів товариства. Зазначена формула відсутня в тексті Закону України «Про акціонерні товариства». Крім того, ця правова позиція застосовується ретроактивно — до процедур, завершених за кілька років до формування відповідної практики.

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Укркава проти України» визнав порушенням Конвенції підхід, за якого суд підміняє законодавця шляхом розширювального тлумачення в схожих за своєю природою правовідносинах.

Висновки судових експертиз

На підставі ухвал судів у відповідних справах проведено судові економічні експертизи провідними державними науково-дослідними судово-економічними інститутами (Київ, Харків, Дніпро та інші). Висновки експертів є послідовними: по-перше, нормативно затвердженої методики визначення «справедливої» вартості акцій в українському законодавстві не існує; по-друге, ринкова вартість міноритарного пакету у розмірі до 5% за наявності консолідованого пакету в 95% об'єктивно є нижчою від пропорційної частки чистих активів, оскільки такий пакет позбавлений будь-якого впливу на управління товариством.

Розширення кола відповідальних осіб

Окремим аспектом нової судової практики, що набула розвитку у 2025 році, стало покладення відповідальності за виплату компенсації не лише на акціонерів та бенефіціарів, а й на емітентів — тобто безпосередньо на підприємства, які не були стороною правочинів з купівлі-продажу акцій між акціонерами.

Кумулятивний вплив на розмір вимог

Поєднання кількох чинників призвело до суттєвого зростання заявлених сум вимог порівняно з первісною вартістю відповідних пакетів акцій:

• застосування формули «чиста вартість активів» замість ринкової оцінки;
• нарахування індексу інфляції за весь період — з огляду на зупинення перебігу позовної давності в період карантину COVID-19 та введення воєнного стану, фактичний розрахунковий період у ряді справ склав понад шість років;
• збільшення суми вимог унаслідок процесуальних підстав (порушень процедури);
• покладення відповідальності на емітентів, які не були стороною відповідних правочинів.

У сукупності зазначені чинники призвели до того, що в окремих справах заявлені суми вимог у кілька десятків разів перевищують первісну вартість викуплених пакетів акцій. Для деяких промислових підприємств потенційні сукупні суми вимог є порівнянними з обсягом їх ліквідних активів або перевищують їх.

Конкретні справи та підприємства

Серед підприємств, щодо яких наразі розглядаються відповідні спори, зокрема:

— ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (справи №№ 905/671/19, 905/830/21, 905/1926/18);

— ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (справи №№ 910/8714/18, 905/993/21, 908/2252/22 / 905/692/22);

— підприємства групи ДТЕК (справи №№ 910/2483/18, 910/12591/18);

— ПрАТ «Український графіт» (справа № 908/3492/19);

— ПрАТ «Карлсберг Україна» (справа № 908/2497/25) — сума вимог 712 426 315,27 грн.

Значна частина зазначених підприємств здійснює діяльність у прифронтових регіонах та є критично важливою для функціонування промислової інфраструктури держави. Показовим є приклад ПрАТ «Карлсберг Україна»: у 2019 році товариство провело процедуру squeeze-out, в ході якої акція номінальною вартістю 1 гривня була оцінена для викупу в 14,72 гривні та виплачена міноритарним акціонерам. Водночас у рамках тієї самої категорії спорів ця процедура наводиться, з одного боку, як приклад добросовісної поведінки мажоритарного акціонера, а з іншого — є предметом позову на суму понад 712 млн грн.

Також під аналогічним тиским опинились і такі підприємства як Рудь, Метінвест, ДТЕК.

Трансформація характеру спорів

Аналіз справ виявляє стійку тенденцію: більшість позивачів у спорах щодо squeeze-out є не первинними міноритарними акціонерами, а особами, які набули права вимоги за договорами відступлення після завершення процедур викупу. Таким чином, на практиці сформувався вторинний ринок відповідних вимог до підприємств реального сектору економіки.

Про переважно майновий, а не корпоративний характер таких спорів свідчить і та обставина, що у відповідь на пропозиції повернути акції їх колишнім власникам позивачі, як правило, офіційно відмовляються, наполягаючи виключно на грошовій компенсації.

Додатковим процесуальним аспектом є звільнення частини позивачів у таких справах від сплати судового збору, що також вплинуло на доступність цього інструменту та обсяг надходжень до державного бюджету.

Зазначені обставини безпосередньо впливають на інвестиційну привабливість України: в умовах правової невизначеності щодо наслідків процедур, проведених відповідно до чинного на той момент законодавства, залучення іноземних та вітчизняних інвестицій до реального сектору економіки суттєво ускладняється, що підтверджується статистикою залучених інвестицій у 2025 році.

Загроза фінансовій стійкості підприємств реального сектору

Галузева структура підприємств, залучених до спорів щодо squeeze-out, охоплює металургійну, гірничодобувну, коксохімічну та енергетичну галузі — тобто ті сектори економіки, які формують значну частку промислового виробництва, валютної виручки та податкових надходжень України. Більшість цих підприємств є містоутворюючими, а отже несуть соціальну відповідальність за зайнятість десятків тисяч працівників та функціонування цілих населених пунктів.

Ключовим економічним ризиком є невідповідність заявлених фінансових вимог реальній платоспроможності підприємств-відповідачів. За розрахунками на прикладі окремих промислових підприємств, потенційна сукупна сума задоволених позовних вимог у деяких випадках є порівнянною з річним обсягом оборотного капіталу підприємства або навіть перевищує вартість його ліквідних активів. Це означає, що виконання рішень у повному обсязі є практично неможливим без критичного підриву операційної діяльності.

Особливо гострою є ситуація для підприємств, що здійснюють діяльність у прифронтових регіонах або зазнали прямих збитків унаслідок бойових дій. ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» перебувають у зоні активних бойових дій або фактично знищені, однак щодо них продовжується стягнення за корпоративними спорами, пов'язаними з подіями 2019–2020 років.

Мультиплікаційний ефект для суміжних галузей

Металургійна та гірничодобувна галузі є структурно інтегрованими в широкий виробничий ланцюг: їх діяльність безпосередньо забезпечує завантаження залізничної інфраструктури (АТ «Укрзалізниця»), енергетичного сектору, логістичних операторів, постачальників сировини та комплектуючих. Фінансова дестабілізація підприємств-якорів неминуче транслюється вниз і вгору по виробничому ланцюгу, скорочуючи обсяги суміжного виробництва та послуг.

Крім того, зазначені підприємства є виконавцями або субпідрядниками оборонних замовлень держави. Порушення їхньої операційної стійкості у воєнний час несе пряму загрозу виробничому забезпеченню потреб сектору безпеки та оборони.

Вплив на ринок праці

Підприємства реального сектору, щодо яких розглядаються відповідні спори, у сукупності забезпечують зайнятість сотень тисяч працівників. Примусове вилучення значних грошових коштів через виконання судових рішень або необхідність формування резервів під потенційні вимоги безпосередньо скорочує ресурс, доступний для виплати заробітної плати, утримання робочих місць та соціальних виплат.

Масові звільнення у містоутворюючих підприємствах, особливо в промислових регіонах та прифронтових містах, де альтернативна зайнятість є обмеженою, матимуть значний соціально-економічний резонанс: зростання безробіття, скорочення споживчого попиту, зменшення надходжень до місцевих бюджетів від податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Інвестиційний клімат та перспективи залучення капіталу

Правова невизначеність щодо наслідків корпоративних процедур, проведених відповідно до чинного на той момент законодавства, є одним із чинників, що знижують інвестиційну привабливість України. Для іноземного інвестора принциповою умовою входження на ринок є передбачуваність правового середовища: можливість ex post перегляду завершених корпоративних процедур із застосуванням ретроактивних стандартів та покладенням відповідальності на осіб, які не були стороною відповідних правочинів, суперечить базовим принципам правової визначеності та захисту інвестицій.

Статистика іноземних прямих інвестицій в Україну у 2025 році відображає цю тенденцію: попри наявність міжнародних механізмів підтримки та реконструкції, приватний інвестиційний капітал залишається обережним, а одним із задокументованих ризиків, що аналізуються потенційними інвесторами, є непередбачуваність судової практики у корпоративних спорах.

Вплив на державний бюджет

Фінансова дестабілізація великих платників податків безпосередньо впливає на бюджетні надходження. Підприємства металургійної, гірничодобувної та енергетичної галузей є значними платниками податку на прибуток підприємств, ПДВ, акцизного збору, рентної плати за користування надрами та єдиного соціального внеску.

Окремим бюджетним аспектом є практика звільнення позивачів у відповідних справах від сплати судового збору. З огляду на масштаб позовних вимог (у ряді справ — сотні мільйонів гривень), судовий збір, що підлягав би сплаті за стандартними ставками, становив би суттєву суму надходжень до спеціального фонду державного бюджету, призначеного для фінансування судової системи.

Системний ризик для корпоративного сектору

Формування судової практики, за якої завершені корпоративні процедури можуть бути переглянуті через значний проміжок часу із застосуванням нових стандартів та за участю осіб, які набули вимоги на вторинному ринку, створює системний ризик для всього корпоративного сектору — і не лише для підприємств, що проходили процедуру у 2019–2020 роках.

Принципово важливим є те, що законодавство про squeeze-out не зазнало змін щодо базових принципів ціноутворення: процедура застосовується і сьогодні, а викуп акцій, як і раніше, здійснюється за ринковою вартістю, визначеною незалежним оцінювачем (з єдиною процесуальною новацією — вимогою щодо рецензування звіту про оцінку). Таким чином, кожне акціонерне товариство, яке проводить або планує провести процедуру squeeze-out за чинним законодавством, також потрапляє до зони аналогічного правового ризику.

Аналітика нових процедур squeeze-out, здійснених у 2023–2025 роках, підтверджує цю закономірність: у всіх досліджених випадках ціна викупу акцій, визначена незалежним ліцензованим оцінювачем відповідно до вимог законодавства, є суттєво нижчою від розрахункового показника «чистої вартості активів», що застосовується Верховним Судом як критерій «справедливої» ціни. Нижче наведено дані щодо семи підприємств, які нещодавно завершили або розпочали процедуру squeeze-out:

Як свідчать наведені дані, розрив між ціною викупу, визначеною незалежним оцінювачем відповідно до вимог чинного законодавства, та розрахунковим показником «чистої вартості активів», що застосовується судом як критерій «справедливої» ціни, у досліджених випадках становить від 2,6 до 28,5 раза. Це означає, що кожне з цих товариств вже сьогодні несе в собі потенційний майбутній ризик пред'явлення аналогічних вимог.

Таким чином, питання формування стабільної та передбачуваної судової практики у цій категорії справ набуває значення, що виходить за рамки окремих корпоративних спорів і безпосередньо стосується умов функціонування реального сектору економіки, збереження робочих місць та інвестиційного клімату України в умовах воєнного часу та повоєнної відбудови.

Реакція інститутів влади

Проблематика набула розгляду на рівні парламентського контролю: Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади під керівництвом народного депутата Сергія Власенка ініціювала відповідне розслідування.

Федерація роботодавців України спільно з Федерацією профспілок України звернулися до Офісу Президента України із зверненням щодо необхідності системного врегулювання зазначеної проблематики. Питання також перебуває на розгляді Кабінету Міністрів України та Ради з питань підтримки підприємництва при Офісі Президента України.

Попри те, що пошуком рішень цієї проблеми вже займаються Кабінет Міністрів України, Офіс Президента та профільні парламентські комітети, очевидно, що виключно законодавчими чи урядовими змінами подолати кризу правової визначеності неможливо. Остаточні правила гри формуються насамперед у судовій практиці. За відсутності чітких законодавчих критеріїв визначення справедливої вартості акцій і збалансованих механізмів захисту бізнесу в умовах воєнної економіки судова система неминуче стикається з правовими прогалинами та неоднозначністю правозастосування.

Саме тому вирішення цієї системної проблеми потребує не лише законодавчих змін, а й широкого професійного діалогу між державою, бізнесом, суддівською спільнотою, науковцями та профільними асоціаціями. Напрацювання єдиних правових підходів і методології визначення справедливої вартості акцій сприятиме формуванню передбачуваної судової практики та зменшенню правової невизначеності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.