Новий Цивільний кодекс України може обмежити свободу медіа

Проєкт Цивільного кодексу України став однією з найбільш амбітних законодавчих ініціатив останніх років, спрямованою на комплексну модернізацію приватного права. Проте, враховуючи стратегічне значення свободи слова, Комітет ВРУ з питань свободи слова звернувся до Ради Європи з проханням оцінити відповідність окремих статей європейським стандартам.

Юридичний висновок (LEX_2026_14) було підготовлено у межах Проєкту Ради Європи «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні – Фаза ІІ». Документ пройшов обов’язкову експертну оцінку Керівним комітетом Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI) у Страсбурзі. Аналіз зосереджений на статтях, що регулюють право на спростування, відповідь, честь, репутацію та нові «цифрові права» фізичних і юридичних осіб.

Позитивні оцінки низки новацій проєкту нового Цивільного кодексу

Попри зауваження до окремих положень проєкту нового Цивільного кодексу України, експерти відзначили низку позитивних змін, запропонованих у межах рекодифікації цивільного законодавства.

Зокрема, позитивну оцінку отримало чітке розмежування права на спростування та права на відповідь. Закріплення цих прав у різних статтях усуває концептуальні недоліки чинного законодавства та робить механізми захисту честі, гідності й ділової репутації більш зрозумілими.

Також схвально оцінено запровадження позасудового врегулювання спорів через публічне вибачення. Передбачений законопроєктом механізм примирення має розширити способи захисту особистих немайнових прав без необхідності звернення до суду.

Проєкт пропонує закріпити нові особисті немайнові права, зокрема право на цифровий образ, право на забуття та право на інформаційний спокій. Це свідчить про прагнення українського законодавця врахувати сучасні виклики цифрового середовища та розвиток європейських стандартів захисту приватності.

Ризики для свободи слова

Поряд із позитивними новаціями експерти звернули увагу на низку положень проєкту нового Цивільного кодексу, які, можуть створити ризики для свободи вираження поглядів, гарантованої статтею 10 Європейської конвенції з прав людини.

Відсутність особливого підходу до публічних осіб

Одним із головних зауважень є те, що проєкт не розмежовує захист прав приватних і публічних осіб. Відповідні положення щодо спростування інформації, права на відповідь, захисту честі, гідності та ділової репутації застосовуються однаково до всіх.

Експерти нагадують, що практика Європейського суду з прав людини виходить з іншого підходу: політики, високопосадовці та інші публічні діячі повинні бути готовими до значно ширшої суспільної критики, ніж пересічні громадяни. Відсутність такого розмежування, на думку Ради Європи, може створити передумови для використання цивільного законодавства як інструменту тиску на журналістів і засоби масової інформації.

Невизначені формулювання та непропорційні санкції

Окремі положення законопроєкту, сформульовані надто широко та містять оціночні поняття, зокрема «істотне значення», «орган правопорядку» або «тощо». Така невизначеність може призвести до різного тлумачення норм судами та поставити під сумнів принцип правової визначеності.

Крім того, занепокоєння викликають окремі способи захисту порушених прав. Зокрема, проєкт допускає знищення документа як спосіб виконання рішення про спростування інформації, що потенційно може призвести до втрати доказів.

Ще більш дискусійною є норма, яка дозволяє суду вилучати та знищувати весь тираж друкованого видання через порушення, допущене в одному матеріалі. Такий механізм є непропорційним втручанням у свободу діяльності медіа.

Право на відповідь може стати інструментом тиску на медіа

Зауваження також стосуються запропонованої моделі права на відповідь. Проєкт передбачає можливість вимагати публікації відповіді незалежно від того, чи була поширена інформація достовірною.

Експерти наголошують, що за відсутності чітких критеріїв застосування таке право може перетворитися на механізм систематичного примусу редакцій до публікації матеріалів, які вони не вважають за потрібне розміщувати. Це, створює ризики для редакційної незалежності та свободи медіа.

Колізії з GDPR та загроза OSINT-діяльності

Блок цифрових прав (ст. 321, 336, 345, 353) став предметом найбільшої критики через неузгодженість із правом ЄС.

Законопроєкт встановлює згоду як єдину підставу для обробки даних у цифровому просторі, що є значно вужчим підходом, ніж система підстав обробки персональних даних за GDPR. Так, стаття 6 Регламенту (ЄС) 2016/679 передбачає шість законних підстав обробки, зокрема: виконання договору, дотримання законного зобов'язання, захист суспільного інтересу тощо.

Встановлення «згоди» як єдиної підстави може створити суттєві проблеми для функціонування систем відкритих даних, журналістських розслідувань, антикорупційного контролю та OSINT-інструментів.

Вимога обов'язкової згоди юридичної особи на обробку її цифрового образу (ст. 345, 353) може паралізувати журналістські розслідування, антикорупційний контроль та OSINT-аналіз відкритих джерел. Юридичні особи зможуть блокувати будь-яку інформацію про себе, посилаючись на відсутність «згоди»

Окремі застереження стосуються запропонованого регулювання цифрового образу юридичних осіб.

Проєкт нового Цивільного кодексу передбачає, що обробка цифрового образу юридичної особи здійснюватиметься лише за її згодою. На думку експертів, така норма може мати далекосяжні наслідки для свободи інформації.

Зокрема, вимога отримувати обов'язкову згоду юридичної особи здатна суттєво ускладнити журналістські розслідування, антикорупційний громадський контроль та аналіз відкритих даних (OSINT).

За такого підходу компанії та інші юридичні особи потенційно зможуть вимагати припинення використання будь-якої інформації про себе, посилаючись на відсутність згоди на обробку їхнього цифрового образу. Це, своєю чергою, може створити додаткові правові бар'єри для діяльності журналістів, антикорупційних організацій та дослідників відкритих джерел.

Запропоновані положення потребують доопрацювання, аби забезпечити баланс між захистом цифрових прав та свободою вираження поглядів і правом суспільства на отримання інформації.

Відсутність захисту від SLAPP-позовів

Ще одним суттєвим зауваженням стала відсутність у проєкті нового Цивільного кодексу механізмів протидії SLAPP-позовам (Strategic Lawsuits Against Public Participation) — стратегічним судовим позовам, які використовуються для тиску на журналістів, громадських активістів, правозахисників та інших учасників суспільних дискусій.

Законопроєкт не враховує сучасні європейські стандарти захисту свободи слова. Зокрема, він не містить процесуальних запобіжників, які б дозволяли судам швидко виявляти та припиняти безпідставні позови, подані з метою залякування чи фінансового виснаження відповідачів.

Така прогалина не повною мірою відповідає європейським підходам, закріпленим у Директиві (ЄС) 2024/1069 та Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2024)2, які передбачають необхідність ефективного захисту від зловживання судовими процедурами.

Без анти-SLAPP механізмів позови про захист честі, гідності та ділової репутації можуть використовуватися не для відновлення порушених прав, а як інструмент тиску на медіа та громадянське суспільство. Це створює ризик фінансового та психологічного виснаження журналістів і редакцій та може мати стримувальний ефект для розслідувальної журналістики й суспільно важливих публікацій.

У юридичному висновку зазначено, що законопроєкт № 15150 є важливим кроком у реформуванні цивільного законодавства України, однак до другого читання він потребує суттєвого доопрацювання, щоб відповідати європейським стандартам у сфері прав людини та свободи вираження поглядів.

Представники експертного середовища, медіа та громадянського суспільства вже висловили підтримку створенню спеціальної робочої групи, яка має опрацювати рекомендації Ради Європи перед остаточним розглядом документа парламентом.

Серед ключових рекомендацій експертів:

• посилити захист свободи слова та публічного інтересу, передбачивши в нормах Кодексу вищий стандарт допустимої критики щодо політиків, посадовців та інших публічних осіб відповідно до практики ЄСПЛ;
• усунути оціночні та розмиті формулювання, щоб забезпечити принцип правової визначеності та передбачуваності правозастосування;
• відмовитися від норм про знищення документів і тиражів медіа, визнавши такі заходи непропорційним втручанням у свободу вираження поглядів;
• гармонізувати положення про цифрові права з європейським законодавством, передбачивши законні підстави для обробки даних, а не лише згоду особи, відповідно до підходів GDPR;
• запровадити винятки для журналістської діяльності, антикорупційного контролю та використання відкритих даних, щоб нові цифрові права юридичних осіб не стали перешкодою для журналістських розслідувань і громадського контролю;
• включити анти-SLAPP механізми, які унеможливлять використання судових позовів як інструменту тиску на журналістів, медіа та громадських активістів. Зокрема, експерти рекомендують не допускати забезпечення позовів шляхом призупинення діяльності медіа до набрання судовим рішенням законної сили.

Врахування цих рекомендацій є необхідною умовою, щоб рекодифікація Цивільного кодексу не лише модернізувала українське приватне право, а й відповідала стандартам Європейського Союзу та Ради Європи щодо захисту свободи слова, права на інформацію та ефективного захисту прав людини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.