Міноборони не призначило допомогу через «необережне поводження зі зброєю»: суд зобов'язав повторно розглянути виплату 15 млн грн
«Судово-юридична газета» продовжує аналізувати судову практику щодо спорів, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців.
У попередньому матеріалі йшлося про рішення Верховного Суду щодо права дружини військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 168.
Також, раніше повідомлялося, що право на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн за постановою Кабінету Міністрів № 168 формально виникає у разі загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини. Водночас на практиці одним із найспірніших залишається питання, чи поширюється ця виплата на випадки, коли військовослужбовець помер не від бойового поранення, а внаслідок захворювання, що розвинулося під час виконання військового обов’язку. Зокрема, вирішальне значення має формулювання у висновку посмертної військово-лікарської комісії.
У ще одній справі суд розглягув спір щодо призначення одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців — чи може Міністерство оборони відмовити матері загиблого у виплаті, посилаючись на те, що його смерть нібито стала наслідком адміністративного правопорушення через необережне поводження зі зброєю.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд, розглянувши справу № 300/655/26, визнав таку відмову протиправною.
Суд дійшов висновку, що Міністерство оборони безпідставно вважало смерть військовослужбовця наслідком адміністративного правопорушення, а тому не мало законних підстав для відмови матері у призначенні одноразової грошової допомоги.
Обставини справи
Син позивачки проходив військову службу у військовій частині на посаді стрільця-помічника гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. 21 грудня 2022 року він загинув внаслідок вогнепального поранення голови. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть та висновком судово-медичного експерта, причиною смерті стали перелом склепіння черепа та вогнепальне поранення голови. Командир військової частини затвердив акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку та акт про нещасний випадок (смерть). Зокрема, наказом командира військової частини військовослужбовця було виключено зі списків особового складу. У наказі зазначено, що його смерть пов'язана з проходженням військової служби та виконанням обов'язків військової служби.
Потім, 23 травня 2024 року, 16-та регіональна військово-лікарська комісія встановила, що поранення, отримане військовослужбовцем 21 грудня 2022 року, яке призвело до його смерті, а також причина смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Мати загиблого військовослужбовця, позивачка 28 листопада 2024 року звернулася до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, додавши необхідний пакет документів. Після їх опрацювання територіальний центр комплектування 19 грудня 2024 року направив до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця.
Однак 21 березня 2025 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ухвалила рішення про відмову матері загиблого у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови комісія зазначила те, що, за її висновком, смерть військовослужбовця стала наслідком адміністративного правопорушення, пов'язаного з необережним поводженням зі зброєю.
Чому Міноборони відмовило
Комісія послалася на акт службового розслідування та лист поліції, відповідно до яких військовослужбовець під час висадки з транспортного засобу з власної необережності зачепив спусковий гачок закріпленої за ним зброї та здійснив постріл собі в голову.
На думку Міністерства оборони, такі дії свідчили про порушення правил поводження зі зброєю, що підпадає під статтю 172-19 КУпАП. Саме тому відомство застосувало статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не дозволяє виплачувати одноразову допомогу, якщо смерть є наслідком адміністративного правопорушення.
Що вирішив суд
Суд зазначив, що право на одноразову грошову допомогу виникає на дату смерті військовослужбовця, а її призначення та розмір мають визначатися за законодавством, чинним саме на цей момент. При цьому право на отримання допомоги мають, зокрема, батьки загиблого військовослужбовця, а призначення і виплата здійснюються Міністерством оборони України.
Водночас законодавство містить вичерпний перелік випадків, коли така допомога не призначається. Зокрема, якщо загибель військовослужбовця стала наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень або самогубства (крім випадків доведення до самогубства), а також у разі подання неправдивих відомостей. Суд звернув увагу, що у витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони від 21 березня 2025 року №14/в не зазначалося про відсутність необхідних документів чи недоліки їх оформлення. Єдиною підставою для відмови було те, що, на думку Міноборони, загибель військовослужбовця стала наслідком адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-19 КУпАП, а саме порушення правил поводження зі зброєю.
Як зазначалося у матеріалах, комісія Міноборони посилалася на акт спеціального розслідування військової частини, відповідно до якого військовослужбовець під час висадки з транспортного засобу з власної необережності зачепився за спусковий гачок закріпленої за ним зброї та здійснив постріл собі в голову. Аналогічні висновки містилися й у листі Краматорського районного управління поліції.
Разом із тим суд встановив, що лист поліції лише підтверджував наявність кримінального провадження за фактом загибелі військовослужбовців у зоні бойових дій та містив інформацію про можливість виділення матеріалів щодо загибелі військовослужбовця в окреме провадження. При цьому жодних даних про притягнення загиблого до кримінальної відповідальності або встановлення його вини цей документ не містив.
Посилаючись на статтю 62 Конституції України та практику Конституційного Суду і Великої Палати Верховного Суду, суд наголосив, що презумпція невинуватості поширюється також на справи про адміністративні правопорушення. Усі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи мають тлумачитися на її користь.
Крім того, суд звернув увагу, що Міністерство оборони не надало жодного доказу того, що військовослужбовця було притягнуто до адміністративної відповідальності. У матеріалах справи були відсутні як протокол про адміністративне правопорушення, так і постанова про накладення адміністративного стягнення. За таких обставин твердження про вчинення ним адміністративного правопорушення суд визнав необґрунтованими.
Окремо суд врахував висновки службового розслідування, проведеного військовою частиною. В акті спеціального розслідування зазначено, що комісія не вбачає у діях військовослужбовця ознак адміністративного чи кримінального правопорушення. Крім того, в акті про нещасний випадок зазначено, що осіб, які допустили порушення законодавства або нормативно-правових актів, унаслідок яких стався нещасний випадок, не встановлено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Міністерство оборони не довело правомірність своєї відмови, а передбачені законом підстави для непризначення одноразової грошової допомоги у цій справі відсутні.
Враховуючи це, суд визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов’язав Міністерство оборони повторно розглянути заяву матері загиблого військовослужбовця та призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також суд стягнув з Міністерства оборони на користь позивачки судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що право на одноразову грошову допомогу (ОГД) у розмірі 15 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 168 формально виникає у разі загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини. Водночас одним із найбільш спірних питань у судовій практиці залишається визначення права на таку виплату, якщо смерть настала не внаслідок безпосереднього бойового поранення, а через захворювання, яке розвинулося під час виконання військового обов'язку.
На практиці вирішальне значення у таких справах має формулювання висновку посмертної військово-лікарської комісії. Якщо у висновку зазначено, що смерть пов'язана з проходженням військової служби, члени сім'ї мають право на одноразову грошову допомогу за постановою Кабінету Міністрів № 975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Якщо ж ВЛК встановлює, що смерть пов'язана із захистом Батьківщини, виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 168.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
