Верховний Суд назвав критерії, які підтверджують антиконкурентну змову учасників тендера
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25 червня 2026 року у справі № 910/7614/25, розглянув спір щодо оскарження рішення територіального відділення АМК про визнання суб'єкта господарювання винним у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій під час участі у процедурі публічної закупівлі.
Ця постанова підтверджує підхід Верховного Суду до оцінки доказів у таких спорах та окреслює критерії, за яких сукупність непрямих доказів може свідчити про погоджену конкурентну поведінку учасників закупівлі.
Обставини справи
Товариство звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині, якою його визнано винним у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів публічної закупівлі.
Також АМК наклав на товариство штраф у розмірі 33 000 грн.
АМК дійшов такого висновку після аналізу сукупності доказів, зокрема щодо наявності спільного працівника, використання однакових IP-адрес під час участі в закупівлі, керування банківськими рахунками, подання фінансової звітності, господарських відносин між учасниками, використання документів з однаковими метаданими та завантаження тендерних пропозицій у близький проміжок часу.
Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Товариство звернулося з касаційною скаргою.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону № 2210.
Суд зазначив, що для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Верховний Суд також наголосив, що змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Окремо Суд звернув увагу на підхід до оцінки доказів.
ВС зазначив, що Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції».
Отже, цілком зрозуміло, що така домовленість навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність або відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Суд звернув увагу, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження.
Законодавство про захист економічної конкуренції не обмежує органи АМК у збиранні інформації у справі лише після порушення відповідної справи.
АМК при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках може вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Комітет має право збирати та аналізувати інформацію, зокрема, і за власною ініціативою, і вона може бути покладення органом АМК в основу оспорюваного Рішення АМК, втім суди оцінюють таку інформацію в аспекті статей 74, 76-79 ГПК України.
ВС наголосив, що достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
За висновками судів попередніх інстанцій, з якими погоджується Верховний Суд, встановлені Відділенням АМК факти, які перевірені Комітетом, у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об`єктивних чинників, тому наведені Відділенням АМК докази є підтвердженими та достатніми для висновків, викладених у рішенні Відділення АМК та наступному рішенні Комітету.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
