Кандидатів у наставники дітей перевірятимуть за фільтром про домашнє насильство та зв'язки з ворогом: нові правила з 16 липня

Повномасштабна війна залишила тисячі українських дітей без звичного оточення, а багатьох – без батьківського піклування. Частина з них втратила рідних, була вимушено переміщена, пережила окупацію або бойові дії, інші опинилися у складних життєвих обставинах і потребують не лише матеріальної допомоги, а й підтримки дорослого, якому можна довіряти. Саме для створення системи такої підтримки в Україні ухвалили Закон України «Про наставництво».

Документ визначає, хто може стати наставником, які діти та молоді люди можуть отримати таку допомогу, як відбуватиметься підготовка кандидатів, укладення договорів та які гарантії безпеки передбачені для всіх учасників.

Коли Закон набрав чинності та коли почав діяти

Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України №4744-IX «Про наставництво» 18 грудня 2025 року. Після офіційного опублікування документа 15 січня 2026 року в газеті «Голос України» він набрав чинності 16 січня 2026 року. Водночас законодавець передбачив відкладений початок його практичного застосування. Відповідно до пункту 1 розділу III «Прикінцеві положення» Закону, документ вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. Таким чином, норми Закону почали діяти саме з 16 липня 2026 року.

Такий механізм застосовується доволі часто. Він дає Кабінету Міністрів, центральним органам виконавчої влади та іншим державним органам час для розроблення необхідних підзаконних актів, створення організаційних механізмів і підготовки до реалізації нового закону.

Що таке наставництво

Згідно зі статтею 1 Закону, наставництво – це добровільна, безоплатна та регулярна діяльність, спрямована на розвиток особистісного потенціалу людини з урахуванням її індивідуальних потреб та життєвих обставин. Іншими словами, йдеться не про матеріальну допомогу чи усиновлення, а про тривалу підтримку людини, яка потребує дорослого, здатного допомогти адаптуватися до життя, навчання, професійного розвитку, соціалізації та прийняття важливих життєвих рішень.

При цьому наставництво не замінює батьків, опікунів чи піклувальників і не створює сімейних правовідносин. Його головне завдання – допомогти дитині або молодій людині набути необхідних життєвих навичок, сформувати довірливі стосунки та отримати підтримку у складний період життя.

Хто може отримати наставника

У статті 6 Закону визначено основні принципи, яких мають дотримуватися всі учасники наставництва. Серед них: добровільність, гуманізм, добросовісність, індивідуальний підхід, повага до людської гідності, забезпечення найкращих інтересів особи, щодо якої здійснюється наставництво, конфіденційність, дотримання моральних засад суспільства. Саме принцип добровільності означає, що ні наставника, ні особу, щодо якої здійснюється наставництво, не можна примусити до участі у програмі.

Однією з ключових новел Закону стало суттєве розширення кола осіб, які можуть скористатися наставництвом. Якщо раніше такий механізм застосовувався переважно щодо дітей-сиріт, то тепер він охоплює значно більше категорій дітей та молоді. Відповідно до статті 11 Закону, наставництво може здійснюватися щодо дітей, які досягли 10-річного віку. Його можуть отримати:

• діти-сироти
• діти, позбавлені батьківського піклування
• діти, які мають батьків, але перебувають у складних життєвих обставинах чи проживають у закладах різних типів
• діти з числа сімей ветеранів війни, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
• діти, які мають статус постраждалих внаслідок воєнних дій або збройних конфліктів
• діти, депортовані або примусово переміщені внаслідок збройної агресії РФ
• діти із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Крім дітей, наставництво поширюється і на окремі категорії молоді віком від 18 до 23 років. Зокрема, підтримку можуть отримати:

• неповнолітні вагітні дівчата, які перебувають у складних життєвих обставинах
• одинокі матері або батьки віком до 23 років
• молоді люди з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
• особи віком від 18 до 23 років, які проживають у спеціалізованих закладах та перебувають у складних життєвих обставинах.

Таким чином, законодавець фактично створив механізм підтримки не лише дітей, а й молодих людей, які вже досягли повноліття, але ще потребують допомоги у переході до самостійного життя.

Хто може стати наставником

Вимоги до наставників визначені статтею 12 Закону. Наставником може бути особа, яка: досягла 21-річного віку, має повну цивільну дієздатність, є громадянином України, постійно проживає на території України, пройшла спеціальну підготовку, отримала позитивний висновок про можливість здійснювати наставництво, уклала договір про наставництво. Тобто бажання допомагати саме по собі недостатнє.

Кожен кандидат повинен пройти навчання та оцінювання, після чого отримати офіційний висновок про готовність виконувати функції наставника. Крім того, якщо наставництво здійснюватиметься щодо дитини або повнолітньої особи з інвалідністю, під час оцінювання додатково враховуватиметься спроможність кандидата забезпечити необхідну підтримку з огляду на особливості розвитку, стан здоров’я та потреби такої особи.

Кому закон забороняє бути наставником

Окрему увагу закон приділяє питанням безпеки дітей. Перелік осіб, які не можуть бути наставниками, є досить широким. Зокрема, наставниками не можуть бути особи, які:

• визнані недієздатними або обмежені у цивільній дієздатності,
• позбавлені батьківських прав,
• були усиновлювачами, опікунами чи наставниками, але відповідні відносини припинилися з їхньої вини,
• страждають на алкогольну, наркотичну чи інші види залежності,
• мають психічні розлади або захворювання, що перешкоджають виконанню функцій наставника,
• потребують постійного стороннього догляду,
• перебувають у розшуку, під слідством або є обвинуваченими до завершення кримінального провадження,
• вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, за що були притягнуті до адміністративної відповідальності,
• мають непогашену чи незняту судимість або були засуджені за низку тяжких злочинів, зокрема проти життя, здоров’я, статевої свободи, громадської безпеки, а також за злочини проти основ національної безпеки України,
• є громадянами держави-агресора або перебувають у шлюбі з громадянином такої держави.

Крім того, закон прямо передбачає, що наставником не може бути особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини або молодої людини, щодо якої здійснюватиметься наставництво. Фактично закон встановлює багатоетапний механізм перевірки кандидатів, який має мінімізувати ризики для дітей та інших учасників програми.

Як стати наставником: покрокова процедура

Самого бажання допомагати недостатньо. Закон передбачає чіткий порядок набуття статусу наставника, який детально врегульований статтями 13–15 Закону. Насамперед особа повинна звернутися до надавача соціальної послуги з організації наставництва із письмовою заявою та документами, перелік яких визначить Кабінет Міністрів України. Після цього кандидат проходить попередню перевірку. Якщо він відповідає вимогам закону, його включають до групи підготовки майбутніх наставників.

Якщо ж встановлено обставини, які унеможливлюють наставництво, у включенні до навчання можуть відмовити. Навчання проводиться за спеціальною програмою, що охоплює правові, психологічні та етичні аспекти роботи з дітьми й молоддю. За результатами підготовки кандидат отримує висновок про можливість здійснювати наставництво. Лише після цього він може бути підібраний конкретній дитині або молодій людині.

Як відбувається добір наставника

Самостійно обрати дитину або, навпаки, наставника не можна. Відповідно до статті 14 Закону, взаємодобір здійснює надавач соціальної послуги з організації наставництва. Під час цього процесу враховуються: індивідуальні потреби дитини чи молодої людини, особистісна сумісність, рекомендації психологів та інших фахівців, життєвий досвід кандидата, інтереси та захоплення сторін, принцип добровільності.

Перед передачею інформації про дитину обов’язково потрібна письмова згода її законних представників, а також згода самої дитини у формі, що відповідає її віку та стану здоров’я.

Після успішного добору сторони укладають письмовий договір про наставництво (стаття 15 Закону). Залежно від ситуації договір можуть підписувати наставник, законні представники дитини, сам повнолітній учасник програми та надавач соціальної послуги. Після укладення договору інформація про нього вноситься до відповідного державного обліку.

Чи може наставник забирати дитину до себе додому

Так, але лише за суворо визначених законом умов. Відповідно до статті 18 Закону, наставник має право: особисто спілкуватися з дитиною, відвідувати її за місцем проживання, навчання, лікування чи оздоровлення, запросити дитину до себе додому або разом відвідувати громадські місця. Проте це можливо лише за наявності згоди самої дитини, а також її батьків або інших законних представників.

Якщо дитина проживає у відповідному закладі, взаємодія також має відбуватися відповідно до умов договору про наставництво.

Які обов’язки покладаються на наставника

Стаття 18 Закону містить досить широкий перелік обов’язків наставника. Він повинен діяти виключно в інтересах дитини або молодої людини, поважати її права, не розголошувати персональні дані, постійно підвищувати власну компетентність та дотримуватися принципів наставництва. Крім того, наставник зобов’язаний негайно повідомляти поліцію, службу у справах дітей або законних представників, якщо стане відомо про загрозу життю чи здоров’ю дитини, випадки домашнього насильства, булінгу або інших правопорушень.

Якщо наставник супроводжує дитину або запрошує її до себе додому, він також відповідає за своєчасне повернення дитини до місця її проживання, навчання чи лікування.

За що наставник нестиме відповідальність

Закон прямо встановлює, що наставник несе відповідальність за порушення прав та законних інтересів особи, щодо якої здійснюється наставництво. Якщо під час наставництва буде заподіяно шкоду життю чи здоров’ю дитини або наставник порушить вимоги законодавства, він відповідатиме у порядку, передбаченому законом.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону, особи, винні у порушенні вимог Закону «Про наставництво», несуть відповідальність згідно із законодавством України. Таким чином, наставництво є не лише правом допомагати дитині чи молодій людині, а й значною відповідальністю, яка вимагає дотримання встановлених законом правил та гарантій безпеки.

Поява окремого Закону «Про наставництво» стала відповіддю держави на нові соціальні виклики, які особливо загострилися після початку повномасштабної війни. Кількість дітей, які втратили батьківське піклування, були змушені залишити свої домівки, пережили бойові дії або опинилися у складних життєвих обставинах, істотно зросла. Водночас підтримки потребують і молоді люди, які після досягнення повноліття залишають інтернатні заклади чи виходять із кризових життєвих ситуацій без достатнього досвіду самостійного життя.

Новий Закон не створює альтернативу усиновленню чи сімейним формам виховання. Його завдання інше – сформувати систему довготривалої підтримки, коли поруч із дитиною або молодою людиною з’являється дорослий, який може допомогти порадою, власним досвідом, професійною орієнтацією, соціалізацією та підготовкою до самостійного життя.

Водночас практична реалізація Закону значною мірою залежатиме від того, наскільки швидко Кабінет Міністрів України затвердить передбачений законом Порядок організації та здійснення наставництва, а також інші підзаконні нормативні акти. Саме вони визначать процедури підготовки кандидатів, взаємодобору наставників, укладення договорів, здійснення супроводу та ведення державного обліку.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про те, що в Україні після ухвалення закону про наставництво суттєво зросла кількість людей, які долучаються до підтримки дітей у складних життєвих обставинах. У парламенті повідомляють, що нині майже щодня створюються нові пари «наставник – дитина».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.