Після 14 років дитина сама вирішує, з ким жити: Верховний Суд поставив крапку у спорі матері та бабусі
Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, який постановив передати 14-річну дівчину від бабусі до матері, та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в такому позові. Суд наголосив, що після досягнення 14 років дитина має право самостійно визначати місце свого проживання, а під час вирішення подібних спорів суди повинні враховувати її волевиявлення разом з іншими обставинами, які стосуються найкращих інтересів дитини.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 195/533/24 дійшов висновку, що апеляційний суд помилково поставив у пріоритет право матері на проживання дитини разом із нею, не надавши належного значення віку дитини, її волевиявленню та іншим обставинам справи.
Обставини справи
Мати звернулася до суду з позовом про негайне відібрання доньки у бабусі та повернення дитини їй. Вона зазначала, що через складні життєві обставини донька ще у 2018 році почала проживати разом із батьком у будинку бабусі. Надалі через карантинні обмеження та повномасштабну війну сторони погодилися, що дитині безпечніше залишатися в Томаківці. При цьому жінка стверджувала, що підтримувала зв’язок із донькою, брала участь у її вихованні та матеріально допомагала.
У 2021 році орган опіки звернувся до суду з позовом про позбавлення батьків батьківських прав. Після ухвалення відповідного рішення дитині надали статус такої, що позбавлена батьківського піклування, а бабусю призначили опікуном. Згодом мати домоглася перегляду справи. Апеляційний суд скасував рішення про позбавлення її батьківських прав, а Верховний Суд залишив це рішення без змін. Водночас батько дитини залишився позбавленим батьківських прав.
Після поновлення своїх прав мати придбала квартиру у Кам’янському та вирішила забрати доньку до себе. За її словами, бабуся почала перешкоджати спілкуванню з дитиною та не дозволяла їй бачитися з донькою. Саме тому жінка звернулася до суду з вимогою відібрати дитину та передати її матері.
Що встановили суди
Томаківський районний суд відмовив у задоволенні позову. Суд звернув увагу, що на момент ухвалення рішення дівчині вже виповнилося 14 років, а стаття 163 Сімейного кодексу України передбачає право батьків вимагати відібрання саме малолітньої дитини. Оскільки після досягнення 14 років особа вже не є малолітньою, підстав для задоволення позову суд не побачив.
Апеляційний суд скасував це рішення та задовольнив позов. Він виходив із того, що мати не позбавлена батьківських прав, має належні житлові умови та повинна зберігати зв’язок із донькою, а тому дитину слід передати їй на виховання.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд не погодився з висновками апеляційної інстанції.
Суд нагадав, що відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання. Аналогічне право передбачене частиною другою статті 29 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду справи було встановлено, що дівчина чітко висловила бажання проживати разом із бабусею. Під час бесіди за участю психолога вона повідомила, що почувається за місцем проживання комфортно та безпечно і не бажає переїжджати до матері. Таку ж позицію дитина підтвердила і в суді.
Верховний Суд також врахував висновок органу опіки та піклування, який визнав недоцільним відібрання дитини від бабусі. Крім того, у матеріалах справи містилася характеристика зі школи, відповідно до якої бабуся приділяє належну увагу вихованню та навчанню онуки, а сама дівчина має з нею добрі та довірливі стосунки.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та положення Конвенції про права дитини, Верховний Суд наголосив, що під час вирішення спорів щодо дітей першочергова увага має приділятися найкращим інтересам самої дитини. При цьому необхідно враховувати її сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан, сформоване середовище проживання та інші обставини конкретної справи.
За оцінкою суду, проживання дівчини разом із бабусею не суперечить її найкращим інтересам. Враховуючи, що на момент розгляду справи дитина вже досягла 14-річного віку та реалізувала своє право самостійно визначити місце проживання, підстав для її відібрання не було. При цьому Верховний Суд окремо підкреслив, що мати не позбавлена права спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні.
Що вирішив суд
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу бабусі, скасував постанову Дніпровського апеляційного суду та залишив у силі рішення Томаківського районного суду про відмову в задоволенні позову матері щодо відібрання дитини. Також з матері на користь бабусі стягнуто 2 422,40 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
