Чи належить працівнику ДБР одноразова допомога за вислугу років після звільнення — позиція Верховного Суду
Особи рядового і начальницького складу ДБР при звільненні мають право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасники бойових дій, а також за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. Водночас одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується лише за підстав звільнення, прямо визначених законом. Якщо особу звільнено за угодою сторін, право на таку виплату не виникає.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду.
Обставини справи
Колишній працівник Державного бюро розслідувань, якого у серпні 2022 року звільнили зі служби внаслідок дострокового розірвання контракту за угодою сторін, звернувся до суду через незгоду з проведеним при звільненні розрахунком.
Він вважав, що ТУ ДБР безпідставно не нарахувало та не виплатило йому компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021 та 2022 роки, компенсацію за невикористану додаткову відпустку працівнику, який має дітей, а також одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до статті 9 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Раніше працівник уже оскаржував нерозгляд свого рапорту щодо цих виплат. Після виконання того судового рішення ТУ ДБР повідомило його про відсутність правових підстав для здійснення відповідних виплат, після чого він звернувся з новим позовом.
Що вирішили суди
Харківський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов. Суд визнав протиправною бездіяльність ТУ ДБР та зобов’язав нарахувати і виплатити позивачу компенсації за невикористані відпустки, а також одноразову грошову допомогу при звільненні.
Другий апеляційний адміністративний суд частково скасував це рішення. Апеляційний суд погодився з вимогами щодо компенсації невикористаних відпусток, однак відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги. Суд зазначив, що стаття 9 Закону №2262-XII не передбачає виплату такої допомоги особам, звільненим за угодою сторін у зв’язку з достроковим розірванням контракту.
Після цього касаційні скарги подали як позивач, так і ТУ ДБР та ДБР.
Позиція Верховного Суду щодо одноразової допомоги
Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції.
Суд встановив, що позивача було звільнено саме за угодою сторін шляхом дострокового розірвання контракту. Це прямо випливає з наказу про звільнення, який залишався чинним та не був оскаржений позивачем.
Доводи про те, що фактично звільнення було пов’язане зі скороченням штатів, Верховний Суд відхилив. Суд зауважив, що такі аргументи були наведені лише на стадії касаційного перегляду та не підтверджені належними доказами.
Касаційний адміністративний суд наголосив, що стаття 9 Закону №2262-XII містить вичерпний перелік підстав звільнення, які дають право на отримання одноразової грошової допомоги. Звільнення за угодою сторін серед таких підстав не передбачене.
Тому Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відсутність у позивача права на одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Чому ВС погодився з виплатою компенсації за невикористані відпустки
Розглядаючи вимоги щодо компенсації за невикористані відпустки, Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій.
Суд звернув увагу, що спеціальне законодавство, яке регулює проходження служби в ДБР, не містить чітких правил щодо компенсації за невикористані дні відпусток, накопичених за попередні роки. За таких обставин підлягають застосуванню норми загального трудового законодавства, зокрема Кодексу законів про працю та Закону «Про відпустки».
Верховний Суд нагадав, що стаття 24 Закону «Про відпустки» та стаття 83 КЗпП передбачають виплату грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки при звільненні працівника.
Окремо Суд зазначив, що додаткова відпустка учасника бойових дій є спеціальною соціальною гарантією, встановленою законодавством. Тому невикористання такої відпустки під час проходження служби не позбавляє особу права на відповідну компенсацію при звільненні.
У результаті Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що ТУ ДБР неправомірно не виплатило позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021–2022 роки та компенсацію за невикористану додаткову відпустку працівнику, який має дітей.
Остаточне рішення
Верховний Суд залишив без задоволення касаційні скарги позивача, ТУ ДБР та ДБР. Рішення Харківського окружного адміністративного суду в частині, яка не була скасована апеляційним судом, а також постанову Другого апеляційного адміністративного суду залишено без змін. Постанова у справі №520/22593/23 набрала законної сили з моменту ухвалення та є остаточною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
