Мобілізований через суд домігся звільнення зі служби для догляду за матір’ю з інвалідністю II групи
Чернігівський окружний адміністративний суд задовольнив позов військовослужбовця до військової частини, визнавши протиправною відмову у його звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану за сімейними обставинами.
Обставини справи
Військовослужбовець звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини щодо відмови у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;
- зобов’язати військову частину прийняти рішення про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Позивач обґрунтовував вимоги тим, що подав рапорт про звільнення у зв’язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір’ю, яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду. До рапорту надано пакет документів, зокрема висновок про потребу в постійному сторонньому догляді та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яким матері встановлено II групу інвалідності.
Чому військова частина відмовила
Військова частина відмовила у задоволенні рапорту, посилаючись на відсутність законних підстав для звільнення, зокрема на наявність у матері позивача членів сім’ї, які можуть здійснювати постійний догляд.
Судом встановлено, що згідно з актом перевірки сімейного стану військовослужбовця виявлено, що перший ступінь споріднення (батько) помер, а онука позивача проживає в Польщі на підставі посвідки на проживання та договору оренди нерухомості.
Що вирішив суд
Чернігівський окружний адміністративний суд розглянув справу № 620/4282/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та ухвалив рішення задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Суд визнав протиправними дії військової частини щодо відмови у звільненні позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та зобов’язав військову частину прийняти рішення про звільнення позивача на зазначеній підставі.
Які висновки зробив суд
Суд зазначив, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: відсутність інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.
Суд вказав, що законодавчий критерій звільнення з військової служби за сімейними обставинами пов’язує право військовослужбовця на таке звільнення з об’єктивною відсутністю інших осіб, які спроможні та зобов’язані за законом здійснювати відповідний постійний догляд. Матеріалами справи беззаперечно підтверджується факт того, що онука особи, яка потребує догляду, перебуває за межами території України на тривалій основі, що виключає об’єктивну можливість здійснення нею фактичного, безперервного та постійного догляду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини на користь позивача судові витрати.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
