Кредитор не може змінити план реструктуризації боргів без згоди боржника та зборів кредиторів — КГС ВС
Позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену в постанові від 20.01.2026 у справі № 918/174/25, підтримав Верховний Суд. Про це повідомив Північно-західний апеляційний господарський суд.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.11.2025 заяву ТОВ задоволено. Внесено зміни до плану реструктуризації боргів Особи, затвердженого ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025, а саме включено до плану реструктуризації боргів боржника заборгованість боржника перед ТОВ:
- другої черги - суму в розмірі 73400 грн;
- суму в розмірі 4844,80 грн позачергово;
- передбачено строк і порядок погашення вищевказаної заборгованості з продовженням строку виконання плану реструктуризації боргів на 12 місяців з розподілом суми визнаних вимог ТОВ рівними частинами щомісячно з дня винесення відповідної ухвали.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 скасовано вказану ухвалу місцевого господарського суду та ухвалено нове рішення про відмову представнику ТОВ у задоволені заяви про внесення змін до плану реструктуризації боргів боржника.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ звернулося із заявою про грошові вимоги до боржника 30.09.2025, тобто після затвердження ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 плану реструктуризації боргів Особи та після початку його виконання боржником.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що процедура реструктуризації боргів фізичної особи має спеціальну мету - виявлення кредиторів, формування та затвердження плану реструктуризації, його виконання боржником і подальше звільнення боржника від боргів. Подання кредитором вимог після затвердження плану реструктуризації та подальше внесення змін до такого плану без дотримання встановленої КУзПБ процедури нівелювало б мету цієї процедури.
При цьому ТОВ не дотрималося строку заявлення грошових вимог, визначеного частиною 1 статті 45 КУзПБ, а також не навело обґрунтованих причин їх несвоєчасного подання, хоча провадження у справі про неплатоспроможність було відкрито ще ухвалою від 27.03.2025.
Крім того, внесення змін до плану реструктуризації було ініційоване кредитором, який на час схвалення та затвердження плану не мав процесуального статусу учасника справи, а запропоновані зміни не розглядалися зборами кредиторів у порядку, передбаченому абзацом 2 частини п'ятої статті 123 КУзПБ. Матеріали справи також не містять згоди боржника на такі зміни, тоді як за змістом пункту 7 частини восьмої статті 126 КУзПБ план реструктуризації боргів може бути затверджений лише за наявності волевиявлення боржника.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення абзацу 2 частини шостої статті 126 КУзПБ не надають суду права збільшувати розмір кредиторських вимог, які боржник уже погодився погашати згідно із затвердженим планом реструктуризації, без дотримання встановленої законом процедури погодження відповідних змін.
Верховний Суд зазначив, що порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів.
За встановленими у цій справі обставинами ТОВ звернулося до суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника поза межами строку, встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ. Крім того, на дату звернення з вказаною заявою місцевим господарським судом уже було затверджено план реструктуризації боргів Каліщук Н.О., який був частково виконаний боржником.
Верховний Суд вказав, що у цій справі постало питання щодо порядку внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів.
Суд касаційної інстанції зазначив, що КУзПБ не містить заборони на внесення змін до плану реструктуризації, водночас розгляд та узгодження відповідних змін має здійснюватися в порядку, передбаченому для розгляду проєкту плану реструктуризації боргів, тобто з винесенням питання про внесення змін до плану реструктуризації боргів на розгляд зборів кредиторів та узгодженням безпосередньо з боржником.
Натомість у даному випадку зміни до плану реструктуризації боргів не були предметом розгляду на зборах кредиторів, а згода боржника на внесення запропонованих ТОВ змін до плану реструктуризації боргів відсутня. У зв'язку з цим Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про внесення змін до плану реструктуризації боргів боржника.
Верховний Суд також зазначив, що кредитор, який звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника після спливу строку, встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ, не втрачає права на задоволення своїх вимог, водночас він не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Разом з тим спеціальні норми КУзПБ не обмежують кредиторів боржника - фізичної особи у виборі позиції у справі, проте за їх пасивної участі в провадженні, зволіканні з реалізацією правомочностей чи невчиненні ними необхідних процесуальних дій, ризики такої бездіяльності покладаються саме на кредиторів та не повинні зашкодити законним інтересам боржника.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд сформулював висновок, що у разі визнання грошових вимог кредитора до боржника після затвердження судом плану реструктуризації боргів, кредитор або боржник має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про внесення змін до затвердженого судом плану реструктуризації боргів. Водночас зверненню з таким клопотанням має передувати вирішення питання про внесення змін до плану реструктуризації боргів зборами кредиторів та отримання згоди боржника.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 918/174/25 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
