Між Києвом та Брюсселем: як відомчі ініціативи НАБУ та САП перетворилися на «європейські вимоги»
Наприкінці 2025 року політичний та юридичний ландшафт України сколихнула спільна заява єврокомісарки Марти Кос та віцепрем’єра Тараса Качки. Проте навколо документу, що отримав неформальну назву «план Качки-Кос» і містить 10 пунктів антикорупційних та судових реформ — розгортається безпрецедентна за своєю зухвалістю політична маніпуляція. Влада та антикорупційні органи намагаються переконати суспільство та парламент, що перед нами — суворі вимоги Євросоюзу, невиконання яких завадить європейській інтеграції.
Однак детальний аналіз подій та хронологія листування відомств свідчать про інше. Європейські вимоги виявилися майстерно представленими побажаннями антикорупційних органів. Замість об’єктивної вимоги Брюсселя ми спостерігаємо спробу НАБУ та САП узаконити власні корпоративні інтереси через міжнародні зобов’язання України.
Хронологія ідей: від Києва до Брюсселя
Аналіз подій дозволяє зафіксувати чітку послідовність між ініціативами українських антикорупційних органів і їх подальшим відображенням у позиціях міжнародних партнерів:
— 20 листопада 2025 року: керівництво НАБУ та САП направляє до уряду пропозиції щодо усунення «процесуальних перешкод» у розслідуванні корупційних справ.
— 11 грудня 2025 року: оприлюднюється спільна заява представників уряду та європейських інституцій, яка містить положення, змістовно ідентичні до пропозицій антикорупційних відомств.
Ця хронологія свідчить про наявність ефективних каналів комунікації, через які окремі внутрішні інтереси органів були інтегровані в міжнародний діалог. Ризик такої практики очевидний: інституційні прагнення розширити власні повноваження отримують позначку бенчмарків ЄС, що ускладнює подальшу дискусію у Верховній Раді.
Ключові напрямки реформи: що ховається за вивіскою?
Пропозиції, що з відомчої кореспонденції перейшли до плану реформ, стосуються чотирьох основних змін:
Власна експертна установа: Створення структури виключно для справ НАБУ. Обґрунтування — «завантаженість» та «конфлікт інтересів» у діючих державних установах.
Процесуальна автономія прокурора: Виключення судового контролю за продовженням строків досудового розслідування до 12 місяців — право передається виключно прокурору.
Зміна правил закриття справ: Виключення пункту 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, що унеможливить закриття проваджень після повідомлення про підозру через закінчення строків.
Розширення повноважень САП: Надання керівнику САП права самостійно вносити відомості про злочини нардепів до ЄРДР (наразі це компетенція Генпрокурора), формування слідчих груп та пряма співпраця з іноземними органами без посередництва Офісу Генпрокурора.
Як бачимо, під прапором вимог ЄС Верховній Раді фактично пропонується проголосувати за довгоочікуване посилення повноважень НАБУ та САП. Хоча ці реформи подаються як зовнішні ультиматуми, вони є результатом внутрішнього лобізму, майстерно адаптованого під вимоги євроінтеграції. Таким чином, замість дискусії про якість правосуддя, парламент опиняється перед вибором: підтримати розширення відомчого впливу чи бути звинуваченим у саботажі курсу на ЄС.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
