Подання засудженим заяви про перегляд вироку не через адміністрацію виправної установи: позиція ВС

Подання засудженим, який відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, заяви про перегляд вироку стосовно нього за нововиявленими обставинами до суду не через адміністрацію виправної установи, а також відсутність будь-яких даних на підтвердження факту підписання та подання цієї заяви саме засудженим, є підставою для прийняття рішення про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу.

Обставини справи

Ухвалою місцевого суду відмовлено у відкритті провадження за заявою особи про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього суду від 08.11.2012. Суд установив, що засуджений відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у виправній колонії. Проте заява від імені засудженого надійшла до суду не через адміністрацію цієї установи виконання покарань, як це встановлено положеннями ст. 113 КВК та ч. 1 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання, затверджених наказом МЮ від 29.12.2014 № 2186/5. Недотримання правил відправлення кореспонденції засудженим викликало у суду сумнів у тому, що заяву від його імені підписано та подано саме ним. Апеляційний суд ухвалою залишив без змін ухвалу місцевого суду. Позиція ККС: залишено без змін ухвали місцевого та апеляційного судів. Обґрунтування позиції ККС:

При перевірці вказаної заяви встановлено, що вона не містить таких обов’язкових реквізитів, як дата, прізвище, ім’я та по батькові (або ініціали) її автора, а ідентифікувати особу, яка відповідно до процесуального закону має право на звернення до суду, виключно за підписом не виявляється можливим. Із системного аналізу положень глави 34 КПК убачається, що процесуальний закон стандартизує форму і структуру заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та містить імперативну вимогу про обов’язкову наявність елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами. З огляду на відсутність будь-яких даних на підтвердження того, що саме засуджений підписав та подав до суду цю заяву, місцевий суд ухвалою відмовив у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції відхилив доводи сторони захисту про те, що засуджений міг передати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як кореспонденцію захиснику під час побачення, оскільки жодних відомостей на підтвердження таких доводів суду не надано.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодилася, адже заяву подано за обставин, які не надавали суду можливості переконатися у правильності вказаних у ній даних щодо суб’єкта звернення, а тому рішення про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою відповідає вимогам ч. 2 ст. 464 КПК. Наведені засудженим у касаційній скарзі доводи про те, що місцевий суд повинен був застосувати положення ч. 3 ст. 464 КПК та надати йому строк для усунення недоліків, є, на думку Суду, необґрунтованими, адже вказані правила застосовуються до заяви, не оформленої згідно з вимогами процесуального закону лише тоді, коли до суду звернулася особа, якій законом надано таке право. У такому випадку, через неможливість ідентифікувати суб’єкта звернення як учасника даного кримінального провадження, суд був позбавлений змоги постановити ухвалу та надати строк для приведення поданої заяви відповідно до вимог КПК. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що немає безумовних підстав для скасування судових рішень.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.