У якому випадку припиняється право землекористування: постанова ВС

Фабула справи №910/5963/17: позивач звернувся до Господарського суду Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. Позовна заява мотивована тим, що позивач на підставі договору оренди є орендарем земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з паркінгом. Проте внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення за відсутності визначених законодавством підстав для одностороннього розірвання договору оренди земельної ділянки позивача було незаконно позбавлено набутого у встановленому порядку права користування земельною ділянкою для забудови з посиланням виключно на обставину затримки з початком забудови цієї ділянки. При цьому позивач умов договору оренди не порушував, а затримка з початком забудови земельної ділянки відбулася не з його вини.

Рішенням Господарського суду Києва від 14.06.2017 у справі №910/5963/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, у позові відмовлено повністю. Суди виходили з того, що спірне рішення прийнято відповідачем у межах повноважень, наданих ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди в частині порушення строків завершення забудови земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Ст. 102-1 Земельного кодексу України визначено, що, зокрема, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняється через невикористання земельної ділянки для забудови у разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі, якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається. Отже, дозвіл на виконання будівельних робіт є безумовною правовою підставою для початку будівельних робіт. 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, залишаючи без змін наведені судові акти, зазначив, що право землекористування ТОВ припинилося автоматично в силу положень закону, зокрема, ст. 416 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України.

ВС/КГС також нагадав, що ст. 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Проте у наведеному випадку право землекористування позивача припинилося автоматично в силу закону, який за цих умов не вимагає підтвердження припинення такого права за окремим судовим рішенням. У зв'язку з цим спірне рішення міськради прав позивача не порушує, оскільки не є самостійною правовою підставою для припинення землекористування.

З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про постанову Верховного Суду щодо передачі в оренду землі, яка перебуває у комунальній власності.

Також повідомлялося, що Верховний Суд оприлюднив огляд судової практики розгляду КГС ВС справ у спорах, що виникають із земельних відносин.