Переведення садового будинку в жилий: правова позиція КАС ВС

 Позивачка оскаржила до суду рішення виконавчого комітету міської ради про відмову в переведенні садового будинку в жилий будинок у садівничому товаристві у зв’язку з невідповідністю генеральному плану міста та наявністю складних геологічних умов (зсув), передає офіційний сайт ВС.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що земельна ділянка, на якій розташований належний позивачці садовий будинок, перебуває в рекреаційній зоні обмеженого користування, що призначається для розміщення дач, колективних садів. Суди також врахували, що територія садівничого товариства розташована на ерозійно-зсувному правому схилі долини річки із загальним ухилом рельєфу до 13 %, а тому земельна ділянка належить до несприятливих для забудови територій через зсувонебезпечність, малосприятливих за ухилом рельєфу й глибиною залягання рівня підземних вод. Отже, садовий будинок, що не має інженерного захисту, не відповідає вимогам будівельних норм.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін з огляду на таке.

Суд зазначив, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку в жилий. Зокрема, обов’язковою умовою переведення дачних і садових будинків у жилі є відповідність таких будинків будівельним стандартам, що висуваються до жилих домоволодінь.

Водночас згідно з п. 12.1 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 квітня 2018 року № 100 (чинні на момент виникнення спірних правовідносин), заходи з інженерної підготовки слід передбачати з урахуванням інженерно-будівельної оцінки території, забезпечення захисту від несприятливих природних й антропогенних явищ та прогнозу змін інженерно-геологічних і гідрологічних умов при різних видах техногенного навантаження. Відповідно до таблиці 12.1 схил рельєфу 8–15 % вважається малосприятливим для будівництва та вимагає улаштування штучних основ і фундаментів.

Тож оскільки інженерно-технічні вимоги до облаштування жилих будівель з урахуванням особливостей рельєфу та інших інженерно-геологічних умов є складовою державних будівельних норм, то невідповідності дачного чи садового будинку цим вимогам є підставою для ухвалення суб’єктом владних повноважень рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку в жилий.

Крім того, колегія суддів урахувала, що садовий будинок, належний позивачці, розташований на землях рекреаційного призначення, на яких переважними та супутніми видами забудови не передбачено розміщення жилих будинків.

Суд також указав, що вимогу, визначену п. 3 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321, щодо відповідності садового чи дачного будинку державним будівельним нормам для переведення його в жилий необхідно тлумачити розширено. Вона включає відповідність будівлі всім санітарно-гігієнічним, інженерно-технічним й іншим вимогам, що є частиною державних будівельних норм, або якщо такі норми не були дотримані під час будівництва садового чи дачного будинку, то будівля має бути узгоджена з ними шляхом улаштування додаткового обладнання, комунікацій, інженерно-технічного укріплення тощо.

Постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 600/2150/21-а (адміністративне провадження № К/990/13330/22).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.