Дитина з 14 років сама може звернутися до суду за стягненням аліментів з батьків, які не можуть досягнути згоди, - позиція Верховного Суду

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними, тому може сама звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батьків, які не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів на її утримання. Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі №707/1319/22.

Обставини справи

Касаційний цивільний суд Верховного Суду розглянув касаційну скаргу дитини у справі за її позовом до батька та матері, в якому дочка просила стягнути аліменти на свою користь.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що батьки з 2006 року до 2021 року перебували у шлюбі. Рішенням районного суду у серпні 2021 року з батька на користь матері стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Постановою апеляційного суду у червні 2022 року припинено з 31 січня 2022 року стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання неповнолітньої дочки, які стягувались на підставі рішення районного суду. Водночас стягнуто з матері на користь батька аліменти на утримання дочки до її повноліття, на виконання зазначеного судового рішення видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Позивач вказувала, що її батько після припинення шлюбних відносин із матір’ю жодної фінансової підтримки як останній, так і їй особисто не надавав. За період часу проживання з батьком із січня 2022 року до травня 2022 року вона не отримувала навіть кишенькових коштів, а всі витрати з її утримання несе мати. Оскільки батьки не могли досягнути згоди щодо стягнення аліментів, які вони повинні були сплачувати на утримання дочки, а також у зв’язку з тим, що вона має намір проживати окремо від батьків у гуртожитку за місцем навчання, просила суд стягнути аліменти з відповідачів на свою користь у твердій грошовій сумі з кожного та припинити стягнення аліментів на її утримання із матері на користь батька.

Рішення районного суду, яким позов задоволено частково, скасовано постановою апеляційного суду, в задоволенні позову неповнолітньої відмовлено. Апеляційний суд керувався тим, що неповнолітня проживає разом із батьком, що нею не спростовано, він є її законним опікуном та на його користь рішенням суду стягнуто аліменти на її утримання до повноліття. Вказане рішення не скасовано в судовому порядку та є чинним, тому відсутні підстави для задоволення вимог неповнолітньої.

Позиція Верховного Суду

Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення районного суду з огляду на таке.

Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 47 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Частиною четвертою статті 152 СК України передбачено, що дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.

У справі, яка переглядалась, позовні вимоги неповнолітньої стосувались безпосередньо її майнових прав як неповнолітньої особи, яка станом на день подання позову досягла 14 років.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що має намір проживати самостійно без батьків у студентському гуртожитку за місцем навчання. Оскільки батьки не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів, які вони повинні сплачувати на її утримання, просила їх стягнути безпосередньо на свою користь відповідно до статті 179 СК України.

Суд першої інстанції, врахувавши, що неповнолітня звернулася з позовом про стягнення з батьків аліментів на своє утримання, які, в свою чергу, не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів на дитину, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на самостійне одержання і розпорядження аліментами від батьків.

Враховуючи, що неповнолітня має право на самостійне отримання і розпорядження аліментами від батьків, які мають можливість таку допомогу надавати й цей факт не спростували, суд першої інстанції, застосувавши положення статті 179 СК України, стягнув аліменти з батьків на користь дитини, припинивши стягнення за виконавчим листом, виданим на виконання судового рішення у справі № 707/274/22.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Апеляційний суд, пославшись на те, що судовим рішенням, яке не скасоване та є чинним, на користь батька неповнолітньої з матері вже стягнуто аліменти на утримання дочки, не врахував положення статті 179 СК України щодо права неповнолітньої на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними, помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.