Верховний Суд висловився щодо розсекречення для сторони захисту процесуальних документів стосовно проведення НСРД

Якщо апеляційний суд не вбачав підстав для зняття грифу «таємно» з ухвал слідчого судді, які стали підставою для проведення НСРД, у зв’язку з чим ці процесуальні документи не надавалися ні стороні обвинувачення, ні на запит суду першої інстанції, оскільки цих матеріалів у сторони обвинувачення не було і не могло бути в розпорядженні, то зазначене виключає можливість виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК і застосування санкції, передбаченої ч. 12 цієї статті. На це вказав Верховний Суд у постанові від 20 червня 2024 року по справі №461/14845/14-к.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Місцевий суд визнав винуватою та засудив одну особу за ч. 3 ст. 27 КК – ч. 3 ст. 368 КК, на підставі ст. 54 КК позбавив 8 рангу 4 категорії державного службовця. Іншу особу визнав винуватою та засудив за ч. 3 ст. 368 КК, на підставі ст. 54 КК позбавив 10 рангу 5 категорії державного службовця. Апеляційний суд скасував цей вирок. Закрив кримінальне провадження стосовно обвинувачених на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції. Закрив кримінальне провадження стосовно обвинувачених на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.

У касаційній скарзі прокурор стверджує, що ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД було розсекречено та відкрито сторонам під час розгляду провадження в суді першої інстанції, проте суд апеляційної інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами усі відомості, що містяться у протоколах про проведення НСРД.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування позиції ККС вказує, що апеляційний суд, скасовуючи обвинувальний вирок суду першої інстанції стосовно обвинувачених, визнав недопустимими доказами дані протоколів про проведення НСРД, отриманих на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду; постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину; протокол про результати контролю за вчиненням злочину; протоколи ідентифікації грошових коштів; висновок криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин.

Підставою для визнання цих доказів недопустимими було невідкриття стороні захисту ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД.

Водночас в постанові було акцентовано на те, що ухвали слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД були відкриті стороні захисту безпосередньо в ході судового розгляду, проте під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції не з'ясував причин, які перешкодили прокурору відкрити ухвали слідчого судді апеляційного суду стороні захисту на більш ранній стадії.

Як убачається з матеріалів провадження, після завершення досудового розслідування стороні захисту в порядку ст. 290 КПК було відкрито всі матеріали, які на той час перебували у розпорядженні сторони обвинувачення, в тому числі розсекречені протоколи про результати здійснення НСРД, однак у них були відсутні ухвали слідчих суддів апеляційного суду, які стали правовими підставами проведення НСРД.

Прокурор у судовому засіданні стверджував, що вживав заходів щодо своєчасного розсекречення ухвал, проте грифу секретності з них знято не було.

Як видно з вироку, в ході судового розгляду прокурор надав суду дві ухвали про надання дозволу на проведення НСРД, які розсекречено у встановленому порядку режимно-секретним органом Управління НП. Ці ухвали було відкрито стороні захисту безпосередньо в судовому засіданні; учасникам судового розгляду надано достатньо часу на ознайомлення, можливість фотокопіювання, тобто стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів.

Відтак суд першої інстанції вважав виконаними в цій частині вимоги ст. 290 КПК щодо відкриття прокурором стороні захисту додаткових документів, отриманих під час судового розгляду. Тому апеляційний суд мав оцінити докази, отримані в результаті НСРД, на які ухвалами надано дозвіл, із перевіркою процесуальних підстав для проведення НСРД, а не визнавати автоматично ці докази недопустимими.

Що стосується ухвал, які так і не було відкрито стороні захисту, то на запити суду першої інстанції апеляційний суд надав відповіді. За змістом цих відповідей слідчим суддею апеляційного суду вказані ухвали було постановлено, проте скерування копій таких процесуальних документів чинним законодавством не передбачено, оскільки вони містять інформацію з грифом секретності.

Суд першої інстанції у вироку зазначив, що з огляду на режим секретності та особливості розсекречення процесуальних документів, що стосуються проведення НСРД, а також на позицію апеляційного суду щодо надання таких документів, орган досудового розслідування об’єктивно був позбавлений можливості долучити до справи такі процесуальні документи, отже порушення вимог ст. 290 КПК з боку сторони обвинувачення не вбачається. Водночас апеляційний суд під час нового розгляду не досліджуючи відкинув докази, отримані в результаті НСРД, на які ухвалами надано дозвіл.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.