Хто буде відбирати суддів Спеціалізованого окружного адміністративного суду та його апеляційної інстанції – іноземні експерти та що про них відомо

Вища кваліфікаційна комісія суддів оприлюднила список претендентів на посади членів Експертної ради по квоті міжнародних організацій, які протягом останніх п’яти років надавали Україні технічну допомогу у сфері судової реформи або запобігання і протидії корупції.

Нагадаємо, що саме Експертна рада у складі трьох представників Ради суддів України та трьох іноземних експертів буде допомагати ВККС з перевіркою доброчесності кандидатів на посади суддів нових Спеціалізованого окружного адміністративного суду  та Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду.

Європейський Союз та Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF) рекомендували до складу Експертної ради шість наступних фахівців:

1. Роберт Брукхейсен (Нідерланди) – адвокат, суддя Дисциплінарного апеляційного суду Асоціації адвокатів. У минулому – спеціальний прокурор відділу боротьби з шахрайством в особливо великих розмірах Прокуратури Нідерландів.

В Україні Роберт Брукхейсен працює вже достатньо давно – у 2021-2025 роках він був членом Конкурсної комісії з добору членів ВККС. А у квітні 2024 року ВККС призначила Роберта Брукхейсена на посаду члена Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ), яка перевіряє доброчесність кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду та його Апеляційної палати. 19 грудня 2024 року Роберт Брукхейсен був обраний головою ГРМЕ.

Таким чином, у разі обрання до складу Експертної ради Роберт Брукхейсен може стати справжнім «незамінним спеціалістом», який з 2021 року в Україні переходить працювати з одного «кадрового» органу до іншого.

Зазначимо, що до діяльності Конкурсної комісії з добору членів ВККС, яка власне й відбирала діючих членів ВККС, виникало чимало запитань. Зокрема, Конкурсна комісія ніколи не мотивувала свої рішення про відмову кандидатам на  посади членів ВККС або при визнання їх такими, що відповідають посаді члена ВККС. При цьому чимала кількість співбесід з кандидатами на посади членів ВККС виглядали формальними, оскільки їх розпитували про що завгодно, але не про потенційну роботу на посадах членів ВККС.

У березні 2023 року Роберт Брукхейсен розповів ЗМІ, що серед українських суддів та суддів у відставці, які претендували на посади членів ВККС, було небагато осіб, які «відповідають критеріям професійної компетентності та доброчесності». 

А у квітні 2023 року Роберт Брукхейсен повідомив, що над судовою владою України фактично має бути встановлений контроль зі сторони країн-партнерів, оскільки вони надають Україні велику фінансову підтримку.

«Якщо судова система не працюватиме нормально, це значить, що в якихось кейсах ми не будемо мати справедливості, відповідно, це призведе до того, що грошей (для України – прим. ред.) стане менше. Або взагалі не стане. І це буде велика втрата для країни», - розповідав тоді Роберт Брукхейсен. 

2. Тільман Хоппе (Німеччина) – «професійний» консультант низки міжнародних проектів у сфері правосуддя та боротьби з корупцією. Був консультантом-експертом Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI), USAID, GIZ, Ради Європи тощо. 

Тільман Хоппе добре відомий членам діючого складу ВККС, а також деяким членам Громадської ради доброчесності, оскільки у 2023-2024 роках на запрошення проекту USAID проводив для них тренінги щодо оцінки фінансової доброчесності суддів та кандидатів на посади суддів.  

У 2000-ні роки Тільман Хоппе деякий час працював суддею з цивільних та кримінальних справ суду федеральної землі Саксонія-Ангальт. У 2019-2020 роках Тільман Хоппе був співголовою Конкурсної комісії з відбору на посаду Голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Призначити Тільмана Хоппе на зазначену посаду тоді запропонував активіст Віталій Шабунін, який також входив до складу Конкурсної комісії. Переможцем конкурсу на посаду голови НАЗК у 2020 році став, як відомо, прокурор Олександр Новіков, кандидатуру якого також особисто підтримав Тільман Хоппе.

Цікаво, що у 2021 році Тільман Хоппе обґрунтував необхідність застосування в Україні радикальних засобів боротьби з корупцією, які, за його словами, не були б сприйняті в «старих» країнах – членах ЄС. 

«Побороти корупцію в Україні неможливо у такий самий спосіб, як, скажімо, у Швеції. Необхідно зняти білі рукавички. Виражаючись мовою конституційного права, «нагальна соціальна потреба» може виправдати застосування у такій країні, як Албанія, засобів перевірки, які були б непропорційними у країні на кшталт Швеції. Адже незастосування радикальних засобів на самому початку призведе до відсутності як правосуддя, так і прав людини» - зазначав у 2021 році Тільман Хоппе.

У тому ж 2021 році Тільман Хоппе розповідав про деградацію судової влади України, а також про те, що корупціонери в Україні зловживають презумпцією невинуватості.

«Корупція роз’їдає судову владу, в той час, як вона має ключове значення в функціонуванні держави поряд з іншими гілками влади. Корумповані можновладці в Україні часто використовують презумпцію невинності, щоб захистити себе. Такі ситуації навіть не стосуються кримінальної відповідальності. Саме тому процес очищення влади має зовсім інші закріплені правила. Суспільство втомилися слухати казки про захист прав людини й верховенство права лише в тих ситуаціях, коли це зручно корумпованим політикам», - розповідав Тільман Хоппе.

Ще раніше, у 2017 році, Тільман Хоппе розповідав Раді суддів України про те, як правильно врегулювати конфлікти інтересів, підготувавши на замовлення USAID звіт «Врегулювання конфлікту інтересів у судовій владі України», з відповідними рекомендаціями. 

3. Джессіка Лотт Томпсон (Канада) – член Громадської ради міжнародних експертів.

3 2008 до 2014 року працювала федеральним кримінальним прокурором у Службі державного обвинувачення Канади, сфера відповідальності – кримінальне та адміністративне судочинство, в т. ч. справи про вбивства, сексуальні злочини, шахрайство, крадіжки, пограбування, звинувачення щодо вогнепальної зброї та наркотичних речовин, а також кримінальні звинувачення, пов’язані з психічним здоров’ям. У 2015–2020 роках обіймала посаду Директора з прав людини в Юконі й відповідала за управління Комісією Юкона з прав людини, що розглядала скарги проти уряду, компаній та організацій.

Є головою Робочої групи з підзвітності щодо воєнних злочинів Асоціації правників України i Канади та міжнародною спостерігачкою за виборами від ОБСЄ-БДІПЛ.

3 2017 до 2019 року була Міністром юстиції, членом Консультативного комітету з питань суддів території Юкон. У цьому статусі відповідала за оцінку, перевірку документів i рекомендації федеральному Міністру юстиції щодо призначення суддів на рівні Вищого Суду відповідно до конституційних, етичних i політичних вимог.

4. Сігіта Руденайте (Литва) – суддя Верховного Суду Литовської республіки. Голова Відділу з розгляду цивільних справ Верховного Суду. Голова Судової ради Литви (аналог української Вищої ради правосуддя та одночасно Ради суддів України). Була також в. о. голови Верховного Суду. У 2004-2008 роках – суддя Вищого адміністративного суду Литви.

У 2019 році президент Литовської республіки Гітанас Науседа запропонував Сігіту Руденайте на посаду голови Верховного Суду.

Однак 21 квітня 2020 року литовський Сейм відмовився підтримати Сігіту Руденайте на посаду голови Верховного Суду. При цьому трапився казус – Сейм звільнив Сігіту Руденайте з адміністративної посади голови Відділу з розгляду цивільних справ Верховного Суду, однак відмовився призначити її на посаду голови Верховного Суду.

У підсумку Сігіта Руденайте вирішила відновитися на посаді голови Відділу з розгляду цивільних справ Верховного Суду у судовому порядку. 2 вересня 2020 року Конституційний Суд Литви визнав рішення Сейму таким, що суперечить Конституції Литви та відновив Сігіту Руденайте на адміністративній посаді голови Відділу з розгляду цивільних справ Верховного Суду.

Слід зазначити, що вказані події відбувалися на тлі корупційного скандалу, який спалахнув у Литві на початку 2019 року, фігурантами якого стали й судді Верховного Суду (всього за отримання хабарів були затримані 8 суддів судів різної інстанції), при цьому Верховний Суд публічно попросив вибачення у громадян за втрату довіру до цієї інституції.

Деяким українським суддям та представникам органів суддівського врядування та самоврядування Сігіта Руденайте відома по візитах до Верховного Суду Литви, оскільки Верховний Суд Литви завжди позитивно ставився до візитів своїх українських колег.

5. Едіт Целлер (Австрія) – суддя адміністративного суду Відня, голова Європейської асоціації адміністративних суддів, експерт Проєкту ЄС «Право-Justice».

Едіт Целлер добре відома українським суддям, особливо суддям адміністративної юрисдикції, а також представникам органів суддівського врядування та самоврядування, завдяки численним конференціям і навчальним програмам, які відбуваються за її участю як в Україні, так і за кордоном.

6. Павол Жілінчик (Словаччина) – член Конкурсної комісії з добору дисциплінарних інспекторів для Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.

У 2016-2021 роках – член Судової ради Словацької республіки (аналог української Вищої ради правосуддя). З 2009 по 2014 роки працював радником з питань верховенства права та правосуддя в посольстві США в Братиславі. Також Павол Жілінчик був керівником відділу захисту прав людини в Офісі омбудсмена Словацької республіки. 

Є викладачем у Словацькій судовій академії та проводить спільні курси з професійної суддівської етики та доброчесності для суддів і прокурорів. 

Має диплом юриста Університету Коменського в Братиславі та ступінь магістра публічної політики Прінстонського університету.

Павол Жілінчик відомий в Україні як один із «антикорупційних» консультантів під час судової реформи 2015-2019 років та, зокрема, під час процесу створення Вищого антикорупційного суду. Був експертом USAID з питань протидії корупції та суддівської доброчесності.

Також у 2016 році Павол Жілінчик був одним з підписантів відкритого листа громадських діячів Чехії та Словаччини про необхідність «повернення України до західної цивілізації». 

«Ми віримо, що ваше повернення до західної цивілізації завершиться успіхом і що 20 лютого 2014 року залишиться у вашій пам'яті, так само, як 21 серпня 1968 року залишилося в нашій пам'яті – як подоланого історією, але не забутого дня ганьби. Ми впевнені, що в найближчому майбутньому українці й українки будуть вільно пересуватися, навчатися і працювати не тільки у себе на батьківщині, але й по всій Європі, аж до Атлантики, і що Україна буде вільною, незалежною, демократичною, позбавленою прокляття корупції, сильною, процвітаючою і єдиною європейською країною», – було зазначено у листі. 

Під час першого в історії судової влади України конкурсу на посаду керівника Служби дисциплінарних інспекторів (2023-2024 роки) та відповідного конкурсу на посади дисциплінарних інспекторів, виникли запитання до якості роботи як всієї Конкурсної комісії в цілому, так і до іноземних експертів у її складі зокрема.

Справа в тому, що конкурс на посаду керівника СДІ тоді повністю провалився, при цьому у подальшому Конкурсна комісія фактично визнала, що конкурсні процедури були дещо громіздкими та не сприяли участі у конкурсі великої кількості бажаючих очолити СДІ. 

«Я знаю, що наші критерії достатньо високі, але я впевнений, що в цій країні є дуже багато кандидатів, які можуть долучитися і які хочуть побудувати потужну установу – Службу дисциплінарних інспекторів. Лише потрібно щоб вони спробували і подалися на конкурс», - зазначив після невдалого конкурсу Павол Жілінчик. 

Відтак новий конкурс на посаду керівника СДІ відбувався вже за дещо іншою процедурою. 

Не обійшлося без дивних рішень Конкурсної комісії і під час конкурсу на посаду заступника керівника СДІ та 24 дисциплінарних інспекторів. 

Справа у тому, що Конкурсна комісія надала Вищій раді правосуддя список, який за кількістю переможців повністю співпадав з кількістю наявних вакансій заступника керівника СДІ (надано список з 1 кандидата) та дисциплінарних інспекторів (надано список з 24 кандидатів). Фактично, у Ради правосуддя не було особливого вибору під час розгляду рекомендацій – потрібно було або призначати усіх рекомендованих, або Служба дисциплінарних інспекторів почала б працювати у неповному складі. 

У підсумку Служба дисциплінарних інспекторів все одно почала працювати у неповному складі, адже ціла група переможців конкурсу у подальшому відмовилася від посад дисциплінарних інспекторів.

Автор: В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.