Виплата у зв’язку з загибеллю військового: чому одні родини отримують 15 млн, а інші — 2 млн

Українське законодавство гарантує сім’ям загиблих військовослужбовців одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень. Така виплата передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168. Підставою для виникнення права на допомогу є дата загибелі особи під час дії воєнного стану, яка зазначається у свідоцтві про смерть.

Хто має право на виплати

Право на допомогу виникає у випадку загибелі військовослужбовця під час дії воєнного стану, а також у разі смерті внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, пов’язаних із захистом держави, якщо вона настала не пізніше ніж через один рік після отримання відповідного поранення, контузії, травми або каліцтва.

Зокрема, право на компенсацію мають:

• діти, включно з усиновленими, зачатими за життя загиблої (померлої) особи та народженими після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
• вдова чи вдівець;
• батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені батьківських прав або їх батьківські права були поновлені;
• внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
• особа, з якою загиблий (загибла) спільно проживали, не перебуваючи у шлюбі, але якщо цей факт підтверджено судом;
• утриманці, які визначені згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деякі інші особи».

Водночас, якщо один з отримувачів допомоги відмовився від своєї частки, ця сума розподіляється порівну між рештою членів сім’ї. Відмова засвідчується нотаріально (за кордоном – у консульстві України).

Звернутися за отриманням допомоги необхідно не пізніше трьох років з дати складання актового запису про смерть. У випадку, якщо військовослужбовець зник безвісти за особливих обставин або був у судовому порядку визнаний безвісно відсутнім, а згодом рішенням суду оголошений померлим, звернення за призначенням допомоги також подається не пізніше трьох років з дати складання актового запису про смерть.

Раніше, «Судово-юридична газета», писала, як як зібрати доказову базу для компенсацій від держави. Додамо, українське законодавство передбачає кілька юридичних процедур для підтвердження смерті особи або надання їй статусу померлої. Одним із таких механізмів є встановлення факту смерті у судовому порядку.

Які документи потрібні для оформлення компенсації

Члени сім’ї для отримання компенсації мають звернутися до районного (міського) ТЦК незалежно від місця реєстрації та подають:

• заяву про виплату одноразової грошової допомоги;
• документ, що посвідчує особу;
• документ про РНОКПП (ідентифікаційний код) або номер паспорта для осіб, які відмовилися від його отримання з релігійних переконань;
• свідоцтво про смерть військовослужбовця;
• документ, що підтверджує родинні зв’язки із загиблим (померлим) військовослужбовцем, а саме:
• для дружини/чоловіка — свідоцтво про шлюб;
• для дитини — свідоцтво про народження
• для батьків — свідоцтво про народження загиблого (померлого);
• для осіб, які перебували на утриманні — документ, що підтверджує факт утримання;
• згоду на обробку персональних даних;
• довідку про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність або наявність судимості чи обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, або повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»;
• рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування (для законних представників неповнолітніх дітей загиблого/померлого);
• рішення суду, що набрало законної сили та стосується призначення одноразової грошової допомоги (за наявності).

Однак, питання правових гарантій і виплат у зв’язку із загибеллю військового нерідко стає предметом судових спорів. У таких випадках суди зазвичай керуються вже сформованою і сталою практикою їх вирішення.

Станом на червень 2026 року у Державному реєстрі судових рішень понад 500 судових рішень, які стосуються спорів, щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військового. Відповідно не всі вони мають позитивне рішення у судах першої або апеляційної інстанцій, деякі справи доходять до Верховного Суду. Однак, це свідчить проте, що сім'ї загиблих військовослужбовців мають доводити гарантоване право у судах.

Такі спори, як правило, стосуються визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а також встановлення підстав для її призначення, зокрема наявності причинно-наслідкового зв’язку між загибеллю (смертю) військовослужбовця та участю у бойових діях або проходженням військової служби.

Наприклад, розглядаючи справу № 440/6725/23, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що дитина загиблого військовослужбовця, зачата за життя батька та народжена після його смерті, належить до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу у зв’язку із загибеллю військового.

За даними справи,  мати дитини звернулася до територіального центру комплектування із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю батька дитини. Однак їй відмовили, мотивуючи це тим, що дитина народилася вже після смерті військовослужбовця. Після цього заявниця оскаржила відмову в судовому порядку. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, зазначивши, що сам факт народження дитини після смерті батька не може бути підставою для позбавлення її права на частку одноразової грошової допомоги. Верховний Суд погодився з цим підходом і підтвердив, що така допомога має компенсаторний характер і спрямована на підтримку членів сім’ї загиблого.

Суд підкреслив, що виключення дитини з кола отримувачів лише через дату її народження суперечить змісту та меті закону про соціальний захист військовослужбовців.

Як писала «Судово-юридична газета», у постанові від 29 травня 2026 року у справі № 300/1031/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув спір щодо виплати одноразової грошової допомоги матері померлого військовослужбовця, якій було призначено 2 013 000 грн замість 15 млн грн.

Суд нагадав, що за постановою Кабінету Міністрів України № 168 одноразова допомога у розмірі 15 млн грн виплачується сім’ям загиблих військовослужбовців і розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, визначеними статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Така виплата передбачена у разі смерті військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини у період воєнного стану, якщо смерть настала не пізніше ніж через один рік після отримання відповідного ушкодження. У разі смерті військовослужбовця з інших причин, зокрема внаслідок захворювання, застосовується інший розмір одноразової грошової допомоги — у цьому випадку 2 013 000 грн.

15 мільйонів або втричі менше: Велика Палата розгляне ключову різницю у компенсаціях родинам військових

Додамо, що право на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів №168 формально виникає у разі загибелі військовослужбовця. Водночас спірною залишається ситуація, коли смерть настала не внаслідок бойового поранення, а через захворювання, яке могло розвинутися під час виконання обов’язків із захисту Батьківщини.

У таких випадках вирішальне значення має висновок посмертної військово-лікарської комісії. Якщо ВЛК встановлює, що смерть пов’язана з проходженням військової служби, це, як правило, дає право на виплату, передбачену постановою КМУ №975, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Натомість висновок про те, що смерть пов’язана із захистом Батьківщини, може бути підставою для призначення одноразової допомоги у розмірі 15 млн грн відповідно до постанови №168.

Таким чином, різниця між цими формулюваннями має не лише юридичне, а й суттєве фінансове значення, адже може впливати на розмір виплати на кілька мільйонів гривень.

Наразі комісії, які ухвалюють рішення про призначення виплат, переважно виходять із позиції, що у випадках смерті внаслідок хвороби підстав для виплати 15 млн грн немає. Водночас судова практика свідчить про наявність дискусії щодо такого підходу: правова позиція, яка автоматично виключає право на 15 млн грн у разі смерті від захворювання, є спірною та потребує подальшого перегляду. Рішення відповідної судової палати матиме прецедентне значення та стане обов’язковим для аналогічних справ у майбутньому.

 З огляду на це, Касаційний адміністративний суд передав спірні питання щодо різниці між виплатами (за Постановою №975 у розмірі 750 прожиткових мінімумів та 15 млн грн за Постановою №168) на розгляд Великої Палати для формування єдиної правової позиції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.