Суд підтвердив право ДБР не розкривати інформацію про проходження поліграфа працівниками

Одеський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом громадянина до Державного бюро розслідувань та керівника управління внутрішнього контролю ДБР щодо законності відмови у наданні публічної інформації. Спір виник через відмову ДБР надати копії документів, які підтверджують проходження психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа начальником відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів управління забезпечення діяльності ДБР. 

Обставини справи

На початку січня 2026 року заявник звернувся до Державного бюро розслідувань із запитом на публічну інформацію, в якому просив надати копії документів, що підтверджують проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа щодо начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів управління забезпечення діяльності ДБР Оксани Згіблової за весь період її роботи в бюро.

ДБР відмовило у задоволенні запиту. У відповіді було зазначено, що відомості щодо проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа для працівників ДБР віднесені до службової інформації відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, затвердженого наказом бюро. Також розпорядник інформації вказав на відсутність у запиті обґрунтування суспільного інтересу щодо отримання такої інформації та пояснення мети її подальшого використання.

Позивач не погодився з такою відмовою та звернувся до суду. Він наголошував, що не просив надати результати психофізіологічного дослідження, відповіді на тестові запитання чи будь-які відомості про психологічний стан посадової особи. Натомість його цікавили лише документи, які, на його думку, підтверджують факт і час проведення дослідження, тобто інформація щодо виконання працівником ДБР встановленого обов’язку проходження відповідних перевірок. На переконання позивача, такі відомості стосуються виконання посадовою особою службових обов’язків, а тому становлять суспільний інтерес і мають бути доступними на запити про публічну інформацію.

У відзиві Державне бюро розслідувань заперечило проти позову. Відповідач зазначив, що інформація про проведення психофізіологічних досліджень працівників ДБР прямо віднесена до службової інформації. Крім того, ДБР посилалося на необхідність захисту персональних даних працівників, їхньої службової репутації, безпеки самих працівників та членів їхніх сімей, а також на ризики для діяльності правоохоронного органу в умовах воєнного стану. На думку відповідача, розголошення таких відомостей може створювати загрози національній безпеці, сприяти впливу на працівників бюро та використовуватися іноземними спецслужбами або злочинними угрупованнями.

Позиція суду

Суд детально проаналізував положення Конституції України, Законів «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», а також практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування так званого «трискладового тесту» під час вирішення питань про обмеження доступу до інформації.

Суд підкреслив, що публічна інформація за загальним правилом є відкритою, а її обмеження допускається лише за наявності сукупності трьох умов: якщо обмеження здійснюється в інтересах, визначених законом; якщо розголошення може завдати істотної шкоди таким інтересам; а також якщо шкода від оприлюднення переважає суспільний інтерес в отриманні інформації. При цьому саме на розпорядника інформації покладається обов’язок довести наявність усіх складових такого тесту.

Суд звернув увагу, що віднесення певних відомостей до службової інформації або присвоєння документам грифа «Для службового користування» саме по собі не є достатньою підставою для відмови в доступі до інформації. Обмеження доступу можливе лише після належного застосування «трискладового тесту».

Висновки суду

Оцінюючи обставини справи № 420/1937/26, суд встановив, що Державне бюро розслідувань не обмежилося лише посиланням на наявність грифа «Для службового користування», а навело аргументи щодо всіх трьох елементів «трискладового тесту». Зокрема, ДБР обґрунтувало необхідність захисту персональних даних працівників, забезпечення їхньої безпеки, запобігання можливому впливу на діяльність правоохоронного органу та захисту інтересів національної безпеки в умовах воєнного стану. Також було наведено доводи щодо можливої істотної шкоди від розголошення інформації та переважання такої шкоди над суспільним інтересом у її отриманні.

Суд дійшов висновку, що хоча віднесення інформації до службової саме по собі не є достатньою підставою для обмеження доступу, у цій справі ДБР належним чином обґрунтувало всі складові «трискладового тесту», тому відмова була правомірною.

При цьому суд не оцінював питання фактичного проходження чи непроходження поліграфа посадовою особою, а перевіряв виключно правомірність відмови ДБР у наданні запитуваних документів.

Окремо суд врахував специфіку діяльності ДБР як правоохоронного органу та умови дії воєнного стану в Україні, за яких право на доступ до інформації може бути обмежене в інтересах національної безпеки.

У результаті суд визнав відмову Державного бюро розслідувань у наданні запитуваної інформації правомірною та відмовив у задоволенні позову.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.