Мобілізували, хоча бронь ще діяла: суд став на бік працівника критичного підприємства
Рівненський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та військової частини щодо оскарження мобілізації під час дії бронювання. Позивач просив визнати протиправними дії щодо його затримання та доставлення до ТЦК, скасувати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, а також наказ про зарахування до списків особового складу військової частини та зобов’язати виключити його зі складу військовослужбовців.
Суть справи
Позивач перебував на військовому обліку та працював на підприємстві, яке було визначене критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Підприємство здійснило його бронювання через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, а строк дії відстрочки від призову був встановлений до 26 лютого 2026 року.
Після підтвердження роботодавцем статусу критично важливого підприємства працівника було подано на перебронювання. Водночас 7 лютого 2026 року представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки доставили його до ТЦК та в подальшому направили до військової частини для проходження військової служби.
Того ж дня начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки видав наказ про призов військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації, а наступного дня командир військової частини видав наказ про його зарахування до списків особового складу та призначення на посаду водія-машиніста екскаватора інженерно-позиційної групи інженерно-саперного взводу механізованого батальйону.
Позивач вказував, що на момент мобілізації мав чинне бронювання та користувався правом на відстрочку від призову, а тому не підлягав мобілізації.
Позиція відповідачів
Військова частина зазначала, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації та може бути звільнений лише з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Командування також наголошувало, що жодних документів про наявність підстав для звільнення або відповідного рапорту від військовослужбовця не надходило, а тому наказ про його зарахування до особового складу є правомірним.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відзиву на позов не подав.
Висновки суду
Суд детально проаналізував положення законодавства про мобілізацію, військовий обов’язок, бронювання військовозобов’язаних та порядок надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Суд звернув увагу, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які заброньовані на період мобілізації та воєнного часу і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Окремо суд у справі № 460/5593/26 оцінив доказове значення відомостей із застосунку «Резерв+». У рішенні зазначено, що цей сервіс є електронним кабінетом призовників, військовозобов’язаних та резервістів, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі. Такий документ має однакову юридичну силу з паперовим військово-обліковим документом, а відомості про наявність бронювання та відстрочки, відображені в ньому, можуть використовуватися як доказ.
Суд встановив, що на момент видання наказу про призов строк дії бронювання позивача ще не закінчився та діяв до 26 лютого 2026 року включно. Відомостей про анулювання або скасування бронювання матеріали справи не містили, а відповідачі не надали жодних доказів протилежного.
За таких обставин суд дійшов висновку, що на дату мобілізації позивач користувався чинною відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації, а тому не підлягав призову. Водночас територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не вжив належних заходів для перевірки наявності у нього права на відстрочку.
У зв’язку з цим суд визнав протиправними дії щодо мобілізації та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також дійшов висновку про протиправність наказу про призов на військову службу під час мобілізації та необхідність його скасування.
Розглядаючи вимоги щодо наказу військової частини про зарахування до списків особового складу та виключення позивача зі складу військовослужбовців, суд зазначив, що ефективний судовий захист повинен забезпечувати реальне поновлення порушеного права. При цьому суд виходив із положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та практики Конституційного Суду України щодо необхідності забезпечення ефективного способу захисту прав особи у разі встановлення протиправності рішень суб’єктів владних повноважень.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
