Засуджений за тяжкий злочин вимагав виключити його з військового обліку: чому суд відмовив
Полтавський окружний адміністративний суд розглянув спір щодо виключення громадянина з військового обліку у зв’язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Позивач просив визнати протиправною бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиключення його з військового обліку ще у 2005 році та зобов’язати внести відповідні відомості до військово-облікових документів.
Суд дослідив питання застосування попередньої та чинної редакцій статті 37 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», а також вплив законодавчих змін, що набрали чинності у травні 2024 року, на статус осіб, які раніше були засуджені за тяжкі злочини.
Обставини справи
Позивач був засуджений вироком Машівського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2005 року та вироком Апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2005 року за вчинення тяжких злочинів до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов’язані з оперативною діяльністю у правоохоронних органах.
У лютому 2009 року його було умовно-достроково звільнено від відбування покарання.
Після отримання військово-облікового документа через застосунок «Резерв+» позивач дізнався, що перебуває на військовому обліку як військовозобов’язаний. Він вважав, що відповідно до законодавства, чинного на момент його засудження, підлягав виключенню з військового обліку як особа, засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Позивач зазначав, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не виключив його з військового обліку з 7 червня 2005 року, хоча на той час пункт «г» частини п’ятої статті 37 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачав виключення з військового обліку громадян, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
У зв’язку з цим він просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати розглянути питання про його виключення з військового обліку із зазначеної дати та видати військово-обліковий документ з відповідною відміткою.
Відповідач заперечував проти позову. ТЦК зазначив, що після набрання чинності Законом №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року із статті 37 Закону №2232-ХІІ було виключено підставу для виключення з військового обліку осіб, засуджених за тяжкі злочини. Крім того, відповідач наголосив, що до 18 травня 2024 року позивач не звертався із заявами про виключення з військового обліку та не подавав документів, які могли б бути підставою для ухвалення відповідного рішення.
Позиція суду
Суд зазначив, що обов’язки щодо ведення військового обліку покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначається Законом «Про військовий обов’язок і військову службу».
На момент засудження позивача стаття 37 Закону №2232-ХІІ дійсно передбачала виключення з військового обліку громадян, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
Однак суд звернув увагу, що Законом №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, статтю 37 Закону №2232-ХІІ було викладено у новій редакції. Після внесення змін перелік підстав для виключення з військового обліку суттєво звузився. До нього належать лише смерть або оголошення особи померлою, припинення громадянства України, визнання непридатною до військової служби та досягнення граничного віку перебування в запасі.
Суд також врахував положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня 2024 року. Цим нормативним актом передбачено можливість призову під час мобілізації осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини, за винятком окремих категорій злочинів проти основ національної безпеки України.
Крім того, суд наголосив, що позивач не надав доказів того, що його фактично було виключено з військового обліку у минулому. Також не було надано доказів звернення до компетентних органів із вимогами щодо виключення з військового обліку або приведення облікових даних у відповідність до законодавства.
Оцінюючи доводи про незворотність дії закону в часі, суд зазначив, що зміни, внесені до статті 37 Закону №2232-ХІІ, не мають ретроактивного характеру. Вони є нормами прямої дії та поширюються на правовідносини, які існують після набрання ними чинності.
Суд підкреслив, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це зумовлено державними інтересами. Звуження підстав для виключення з військового обліку було спрямоване на розширення мобілізаційного ресурсу держави та забезпечення її обороноздатності в умовах воєнного стану.
Висновки суду
Суд дійшов висновку, що після набрання чинності змінами до статті 37 Закону №2232-ХІІ позивач не належить до категорії осіб, які можуть бути виключені з військового обліку.
Також суд встановив відсутність доказів того, що позивач раніше був виключений з військового обліку або що відповідач був зобов’язаний ухвалити таке рішення за наявності необхідних документів та звернення.
З огляду на чинне законодавство та фактичні обставини справи № 440/14677/24 суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також для зобов’язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку.
У задоволенні позову відмовлено повністю.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
