Військовий пішов у СЗЧ через конфлікти в підрозділі та вагітність дружини – чи вплинули причини на покарання
Ярмолинецький районний суд призначив 5 років позбавлення волі військовослужбовцю за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану.
Обставини справи
Обвинувачений проходив військову службу у військовій частині на посаді старшого оператора першого відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет окремого стрілецького батальйону оперативного командування у військовому званні старшого солдата.
16 січня 2023 року, в умовах воєнного стану, без поважних причин обвинувачений самовільно залишив розташування військової частини, та виїхав за місцем свого проживання. Надалі він не виконував обов’язки військової служби, проводив час на власний розсуд і не вживав заходів для повернення до частини.
Самовільне залишення місця служби тривало з 16 січня 2023 року до 15 листопада 2023 року, тобто понад три місяці. 16 листопада 2023 року обвинувачений з’явився до слідчого на виклик.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, визнав повністю. Він пояснив свої дії конфліктними стосунками з командуванням, відсутністю належного забезпечення сезонним одягом, харчуванням та лікуванням, а також ускладненою вагітністю дружини, яка проходила з ускладненнями та завершилася народженням дитини 14 жовтня 2023 року. Обвинувачений стверджував, що намагався знайти іншу військову частину для продовження служби, але не зміг цього зробити.
Факт самовільного залишення військової частини підтверджується матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині.
Що вирішив суд
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області 22 квітня 2026 року у справі № 689/3221/23 ухвалив вирок, яким визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем, крім строкової військової служби).
Суд призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.
При призначенні покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину (відноситься до тяжких злочинів), особу обвинуваченого (раніше не судимий, позитивна характеристика за місцем служби та проживання, наявність нагород, малолітньої дитини на утриманні), щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставину, що пом’якшує покарання. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Суд не застосував статтю 75 Кримінального кодексу України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки обвинувачений понад 10 місяців не вживав заходів для повернення до військової служби, а після з’явлення до слідчого протягом тривалого часу досудового розслідування та судового розгляду, будучи на свободі, не поновив проходження служби, фактично ухиляючись від виконання конституційного обов’язку понад три роки.
Початок строку відбування покарання обчислюється з моменту звернення вироку до виконання. Запобіжний захід не обирався.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
