Автоматичний запис розмов, здійснений на телефон потерпілого, є допустимим доказом і не є НСРД — ККС ВС

Автоматичний запис телефонних розмов, здійснений програмою, яку особа встановила на свій мобільний телефон, і наданий правоохоронним органам, не містить ознак зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у розумінні НСРД та є допустимим доказом. Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС від 21.05.2026 у справі № 450/1952/

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Суди попередніх інстанцій визнали винуватими і засудили двох обвинувачених за ч. 2 ст.187, ч. 4 ст. 187 КК.

У касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що аудіозаписи телефонних розмов є недопустимими доказами, оскільки здійснювалися потерпілим за допомогою встановленої на його телефон програми автоматичного запису, а тому отримані у позапроцесуальний спосіб та через втручання у приватне життя без попереднього дозволу суду.

Позиція ККС ВС

Залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів ККС вказала, що відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції України).

Колегія суддів ККС вказала, що суди попередніх інстанцій дослідили обставини конкретної справи та обґрунтовано зазначили, що потерпілий не займався прослуховуванням телефонів кожного із засуджених, а встановлена ним на власний мобільний телефон програма автоматично здійснювала записи всіх його особистих телефонних розмов. Такий запис не здійснювався цілеспрямовано щодо засуджених і не містить ознак зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в розумінні НСРД.

Між тим, сторона захисту не вказує, яким чином аудіозапис потерпілим власних телефонних розмов міг вплинути на порушення прав чи свобод засуджених, котрі на стадії готування до вчинення особливо тяжких злочинів відшукали в мережі Інтернет номер мобільного телефону потерпілого, після чого, під приводом обміну іноземної валюти, телефонували до останнього і призначили йому місце зустрічі у населеному пункті, де в цей же день скоїли на потерпілого розбійний напад.

Потерпілий добровільно передав працівникам правоохоронних органів аудіозаписи своїх телефонних розмов лише після вчинення засудженими щодо нього злочину і на підтвердження автентичності голосів була проведена відповідна експертиза.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в даному конкретному випадку не відбувалося втручання у приватне життя обвинувачених, оскільки публічний інтерес у отриманні інформації щодо вчинення особливо тяжкого злочину переважав над приватним інтересом, що відповідає практиці ЄСПЛ.

З постановою колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 21.05.2026 у справі № 450/1952/18 (провадження № 51-4608км19) можна ознайомитись за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.