На Житомирщині військовослужбовець ударив поліцейського біля ТЦК, коли туди доставили його сина: рішення суду
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області розглянув кримінальне провадження щодо військовослужбовця, якого обвинувачували в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Обставини справи
Суд встановив, що інспектори сектору реагування патрульної поліції Звягельського районного відділу поліції ГУНП у Житомирській області під час несення служби виконували службові обов'язки із забезпечення громадського порядку та реалізації мобілізаційних заходів на території територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У цей час на територію ТЦК прибув обвинувачений, який розпочав словесний конфлікт з одним із поліцейських. Як зазначено у вироку, під час конфлікту у нього виник умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень.
Суд встановив, що обвинувачений усвідомлював, що перед ним перебуває поліцейський, який виконує службові обов'язки, одягнений у формений одяг встановленого зразка зі знаками розрізнення та належності до органу поліції і озброєний табельною вогнепальною зброєю.
Реалізуючи свій умисел, обвинувачений схопив поліцейського за формений одяг, після чого завдав йому удару головою в обличчя, а потім ще одного удару кулаком.
Унаслідок цього потерпілий отримав синець у ділянці носа з переходом у навколоочні ділянки, перелом кісток носа зі зміщенням, крововилив та садно слизової оболонки верхньої губи, а також крайовий скол першого зуба верхньої щелепи. Відповідно до висновку експерта ці ушкодження віднесено до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про проведення розгляду у порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, без дослідження доказів, обмежившись дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також процесуальних документів щодо речових доказів і судових витрат.
Сторона захисту та потерпілий не заперечували проти такого порядку розгляду і надали добровільну та усвідомлену згоду.
Обвинувачений повністю визнав свою вину та підтвердив, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності.
Він пояснив, що того дня йому зателефонував син і повідомив, що працівники поліції везуть його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після цього він прибув до ТЦК, де побачив, як його сина витягли з автомобіля. За словами обвинуваченого, він намагався захистити сина, однак працівники поліції цьому перешкоджали.
Між ним та потерпілим виник конфлікт, під час якого, перебуваючи у стані сильного гніву, він ударив поліцейського спочатку головою, а потім рукою. Після цього до нього були застосовані кайданки.
Обвинувачений також підтвердив, що під час конфлікту усвідомлював, що потерпілий є працівником поліції, розумів протиправний характер своїх дій, однак, за його словами, гнів затьмарив його думки.
Він повідомив суду, що на момент розгляду справи його сина вже мобілізували, однак йому невідомо місце проходження ним служби.
Також обвинувачений зазначив, що цивільний позов визнає частково — у сумі 30 тис. грн. Крім того, він повідомив, що ще до ухвалення вироку переказав потерпілому 15 тис. грн поштовим переказом як часткове відшкодування моральної шкоди, однак потерпілий ці кошти не отримав.
У судовому засіданні він щиро розкаявся у вчиненому, погодився з юридичною кваліфікацією своїх дій та не заперечував проти проведення скороченого судового розгляду.
Потерпілий поліцейський пояснив, що під час несення служби було затримано сина обвинуваченого як особу, яка перебувала у розшуку за порушення правил військового обліку. Після затримання його доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, куди згодом прибув і обвинувачений.
За словами потерпілого, останній поводився агресивно, намагався розпочати бійку, тому він намагався його заспокоїти, однак у відповідь отримав удари.
Потерпілий зазначив, що внаслідок отриманих ушкоджень переніс операцію через перелом носа, перебував на лікуванні протягом одного місяця та у цей період не отримував заробітної плати.
Крім того, він повідомив суду, що після події у соціальних мережах, зокрема у Facebook, були поширені публікації негативного характеру, які стосувалися його особисто, тому заявлений ним розмір моральної шкоди він вважав обґрунтованим.
Позиція та висновки суду
Беручи до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, а фактичні обставини кримінального провадження не оспорювалися жодним із його учасників, суд, керуючись частиною третьою статті 349 КПК України, за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів.
При цьому суд роз'яснив учасникам провадження, що у зв'язку із застосуванням такого порядку судового розгляду вони будуть позбавлені права оскаржувати в апеляційному порядку обставини, які не були предметом спору.
Окремо суд звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 27 лютого 1980 року у справі «Девеер проти Бельгії». Суд зазначив, що держава та її судові органи повинні забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд і під час застосування спрощених процедур розгляду кримінальних справ. У зв'язку з цим суд повинен перевірити, чи не обумовлений вибір скороченого розгляду виключно бажанням швидко завершити провадження без повноцінного судового розгляду, без привернення уваги громадськості або засобів масової інформації, чи прагненням отримати менш суворе покарання.
Суд дійшов висновку, що згода обвинуваченого на розгляд справи в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, була добровільною та не пов'язана із зазначеними чинниками, а тому підстав сумніватися у добровільності його позиції не встановлено.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд визнав доведеною його вину та дійшов висновку, що його дії правильно кваліфіковано за частиною другою статті 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
Під час судових дебатів прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді п'яти років позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки та поклавши обов'язки, передбачені статтею 76 КК України.
Прокурор також звернув увагу суду на наявність двох обставин, які пом'якшують покарання, а саме щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Разом із тим суд установив, що під час розгляду справи обвинувачений надав докази часткового добровільного відшкодування моральної шкоди потерпілому шляхом перерахування 15 тис. грн, що підтверджувалося платіжним документом від 27 квітня 2026 року.
На думку суду, такі дії свідчать про прагнення обвинуваченого частково загладити заподіяну шкоду та про його критичне ставлення до вчиненого. З огляду на положення частини другої статті 66 КК України суд визнав часткове добровільне відшкодування моральної шкоди ще однією обставиною, що пом'якшує покарання.
Обставин, які відповідно до закону обтяжують покарання, суд не встановив.
Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України належить до нетяжких злочинів, його характер, а також дані про особу обвинуваченого.
Суд зазначив, що обвинувачений раніше не судимий, визнав свою вину, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра чи нарколога, є військовослужбовцем, який неодноразово отримував бойові поранення під час виконання завдань із захисту України.
Крім того, суд врахував позитивну характеристику за місцем проходження служби, відповідно до якої обвинувачений проявив себе дисциплінованим та відповідальним військовослужбовцем, неодноразово здійснював бойові виходи на вогневі позиції, під час яких рятував життя поранених побратимів, за що був нагороджений медаллю «Залізний хрест» та іншими відзнаками командування військової частини.
Також суд виходив із положень статей 50 та 65 КК України, відповідно до яких покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Окремо суд врахував позицію потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання.
У вироку наголошено, що покарання є заходом державного примусу, який полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, однак передусім має виправний і превентивний характер. Суд підкреслив, що при призначенні покарання повинні застосовуватися не надмірні, а лише необхідні заходи примусу, а виправлення особи є кінцевою метою покарання.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд погодився з прокурором щодо виду покарання, однак визнав запропонований стороною обвинувачення строк позбавлення волі та тривалість іспитового строку надмірними.
З огляду на це суд у справі № 285/6411/25 дійшов висновку про необхідність призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Водночас суд не встановив передбачених законом обмежень щодо можливості застосування положень статті 75 КК України та зазначив, що, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, усвідомлення протиправності своїх дій і позицію прокурора, він не є особою, небезпечною для суспільства.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому звільнив його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік та поклавши передбачені статтею 76 КК України обов'язки.
Суд зазначив, що саме таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню особи, попередженню нових злочинів, не становитиме для засудженого особистого надмірного тягаря та забезпечить справедливий баланс між інтересами суспільства і захистом основоположних прав людини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
