Акіта покусала сусідського спанієля: суд змусив власницю заплатити понад 20 тисяч гривень
Стрийський міськрайонний суд Львівської області розглянув цивільну справу № 456/1749/26 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок нападу домашнього собаки на іншу домашню тварину. Суд досліджував, чи підлягають відшкодуванню витрати власників собаки на її лікування, а також чи можуть бути стягнуті інші заявлені ними витрати.
Обставини справи
Позивачі звернулися до суду з вимогою стягнути з власниці собаки породи «американська акіта» 21 954 грн матеріальної шкоди та судові витрати. Вони зазначили, що відповідачка є їхньою сусідкою, а її собака 25 грудня 2025 року покусав належного їм собаку породи «спанієль».
Раніше постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 154 КУпАП, однак звільнено від адміністративної відповідальності з обмеженням усним зауваженням.
Позивачі вказували, що внаслідок нападу були змушені неодноразово звертатися до ветеринарної клініки, оплачувати лікування, медикаменти та ветеринарні процедури. Загальна сума витрат на лікування, за їхніми розрахунками, становила 20 650 грн. Крім того, вони просили відшкодувати 1304 грн витрат на поїздку таксі до ветеринарної клініки. Усього до стягнення було заявлено 21 954 грн матеріальної шкоди.
Відповідачка відзиву на позов не подала та повторно не з’явилася до суду, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи. У зв’язку з цим справа була розглянута заочно відповідно до статті 280 ЦПК України.
Позиція та висновки суду
Суд встановив, що факт нападу собаки відповідачки на собаку позивачів уже був підтверджений постановою суду у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України така постанова, яка набрала законної сили, є обов’язковою для суду при розгляді цивільної справи лише в частині встановлення факту вчинення відповідних дій та того, що вони були вчинені саме цією особою. Отже, вина відповідачки у заподіянні шкоди повторному доказуванню не підлягала.
Суд зазначив, що відповідно до статті 180 ЦК України тварини є особливим об’єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Тому домашній собака є майном його власника, а шкода, заподіяна такому майну, підлягає відшкодуванню за загальними правилами деліктної відповідальності.
Застосовуючи положення статті 1166 ЦК України, суд наголосив, що шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому цивільне законодавство передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, а саме відповідач має довести відсутність своєї вини. Суд також послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц, відповідно до якого неспростована презумпція вини є юридичною підставою для покладення обов’язку з відшкодування шкоди.
Крім того, суд звернув увагу на вимоги статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та Правил утримання домашніх і сільськогосподарських тварин на території Стрийської міської територіальної громади. Власник домашньої тварини зобов’язаний забезпечувати безпеку людей, інших тварин і майна, здійснювати безпосередній контроль за поведінкою тварини та не залишати її без нагляду. Правила також передбачають обов’язок вигулювати собак у громадських місцях на повідку, а для небезпечних порід — ще й у наморднику.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що документально підтвердженими є витрати позивачів на лікування собаки у сумі 20 650 грн. Водночас вимога про відшкодування 1304 грн витрат на таксі задоволенню не підлягає, оскільки наданий рахунок не містив кінцевого пункту призначення поїздки та не підтверджував факту її оплати.
Також суд відмовив у стягненні 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачі не надали належних доказів того, що ці витрати були понесені саме у цій справі, а також не підтвердили їх розмір відповідними документами.
Окремо суд вирішив питання судових витрат. Оскільки відповідачка є особою з інвалідністю І групи та відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати, суд не мав правових підстав стягувати з неї судовий збір на користь позивачів. Сплачений позивачами судовий збір у сумі 1252,13 грн суд постановив компенсувати за рахунок держави відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України.
За результатами розгляду справи суд частково задовольнив позов та стягнув з відповідачки на користь позивачів 20 650 грн матеріальної шкоди, завданої витратами на лікування собаки. У решті позовних вимог суд відмовив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
