Дайджест кредитних спорів: як суди перевіряють SMS-підписи, чому відмовляють у стягненні комісій та як обмежують відсоткові ставки
Ринок споживчого кредитування в Україні за останні кілька років суттєво змінився. На зміну класичним банківським позикам прийшли швидкі «кредити до зарплати» в електронній формі, а права вимоги масово переходять до факторингових компаній. Сьогодні стягнення боргу за кредитним договором сьогодні — це складний процес перевірки законності електронного підпису, повноважень нового кредитора та дотримання соціальних гарантій, введених законодавцем.
«Судово-юридична газета» проаналізувала 19 найсвіжіших рішень судів за участю банків та інших фінансових установ. Аналіз демонструє, що суди все ретельніше перевіряють, чи дійсно позичальник отримав кошти, чи законно нараховані проценти, чи не включив кредитор до вимог незаконні комісії, чи законно вимагати штрафи під час воєнного стану та навіть чи правильно оформлено електронний підпис.
Воєнний стан: штрафи та пеня фактично не підлягають стягненню
Найстабільнішою тенденцією судової практики стало застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Суди виходять із того, що під час воєнного стану кредитори не мають права стягувати штрафні санкції за прострочення виконання кредитних зобов’язань. Йдеться не лише про пеню чи штрафи у класичному розумінні.
У деяких справах суди також відмовляють у стягненні 3 % річних та інших санкцій, які мають характер відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
Так, у справі № 754/2689/26 суд стягнув лише основний борг і проценти, але повністю відмовив у стягненні штрафу.
Агенція з повернення боргів вимагала 20 900 грн, де 10 000 грн становив штраф.
Суд застосував п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Оскільки договір укладено в червні 2025 року, будь-яка неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання підлягають списанню кредитодавцем.
У підсумку стягнуто лише тіло, відсотки та комісію (10 900 грн), у штрафі в 10 000 грн відмовлено повністю
Аналогічний підхід застосував Шевченківський районний суд міста Києва у справі № 761/47646/25, де банк не зміг стягнути навіть незначний штраф у 450 грн.
Суд зазначив, що навіть незначні суми неустойки, нараховані після 24 лютого 2022 року за прострочення виконання кредитних зобов’язань, суперечать вимогам законодавства, яке діє на період воєнного стану.
У результаті позовні вимоги банку були задоволені лише частково: у частині стягнення пені суд відмовив, визнавши її нарахування неправомірним.
Ще далі пішов Златопільський міськрайонний суд у справі № 632/1062/26, який визнав, що навіть 3 % річних підпадають під дію воєнної пільги. Фінустанова вимагала 7 150 грн відсотків за кредитом у 3 000 грн.
Кредитор нарахував «договірні» відсотки за 117 днів, хоча строк договору був лише 30 днів. За позицією Великої Палати ВС (справа № 444/9519/12), після спливу строку кредитування право нараховувати договірні проценти припиняється. Далі застосовуються лише норми ст. 625 ЦК України. Ця позиція неодноразово підтверджувалася ВС.
Онлайн-кредити: одного SMS-коду вже недостатньо
Попри поширену думку, що електронний кредитний договір практично неможливо оскаржити, практика демонструє протилежне. Суди визнають договори, підписані одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), повністю законними.
Однак лише цього вже недостатньо для перемоги кредитора.
Фінансова компанія повинна довести, що саме відповідач проходив ідентифікацію, саме він користувався особистим кабінетом, а кошти були фактично зараховані саме на його банківську картку.
У справі № 753/24583/25 таким доказом стала банківська виписка банку, яка підтвердила зарахування 8 000 грн на картковий рахунок відповідача.
Аналогічний підхід застосовано і у справі № 159/700/26. Позичальник заперечувала факт укладення договору через інтернет.
Проте, суд зазначив, що договір укладено через «Особистий кабінет» із використанням одноразового ідентифікатора. Це прирівнюється до письмової форми згідно із Законом «Про електронну комерцію».
У результаті позов фінкомпанії було задоволено, оскільки доведено верифікацію особи.
Натомість у справі № 754/2153/26 суд прямо зазначив, що перерахування 5000 грн на картку позичальниці підтверджується листом фінустанови. Жодного платіжного доручення, виписки з рахунку кредитодавця, квитанції чи іншого первинного банківського документа в рішенні не згадується.
Незважаючи на це, суд визнав факт надання кредиту доведеним. Причина очевидна: відповідачка не з’явилася, відзиву не подала і жодним чином не заперечувала факт отримання грошей. У такій ситуації суд вирішив справу за наявними письмовими матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України) і ухвалив заочне рішення.
Правило «1 %»: суди почали масово перераховувати проценти
Однією з найважливіших змін останніх років стало законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки. Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» максимальна денна ставка не може перевищувати 1 %.
Усе, що більше, вважається нікчемною умовою договору. Саме тому суди дедалі частіше самостійно перераховують борг.
Цікавою є справа № 489/873/26. Сумський апеляційний частково задовольнив апеляційну скаргу колекторів і стягнув з позичальника 32 060 грн, а саме тіло кредиту і проценти. Суд першої інстанції повністю відмовив у позові, вважаючи докази недостатніми. Апеляція не погодилася, оскільки платіжне доручення є належним доказом видачі коштів, а відповідач не спростував факт їх отримання. Водночас комісію в 1330 грн суд залишив без задоволення — як нікчемну.
Суд першої інстанції вважав, що позивач не довів факт укладення електронного договору та належну ідентифікацію позичальника, отримання коштів саме відповідачем та правильність нарахування процентів.
На думку суду першої інстанції, копія договору, паспорт споживчого кредиту, розрахунок і витяг з реєстру боржників — недостатні докази. Особливо суд наголосив на відсутності «первинних бухгалтерських документів».
Апеляційний суд з цим не погодився, вказавши, що платіжне доручення з призначенням платежу «Кошти згідно договору 101652186» є належним і достатнім доказом перерахування 7000 грн.
Відповідач не подав відзиву і не надав жодних доказів того, що гроші він не отримував. За позицією Великої Палати ВС у справі № 129/1033/13 та ст. 1051 ЦК України тягар доведення у такому випадку лежить саме на позичальнику.
Комісію 1330 грн суд залишив без задоволення, але з іншої підстави. Посилаючись на постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, колегія зазначила: якщо в договорі не конкретизовано, за які саме додаткові чи супутні послуги встановлена комісія, таке положення є нікчемним за Законом «Про споживче кредитування».
Проценти після завершення строку кредиту: ще одна причина для зменшення боргу
Однією з найпоширеніших помилок кредиторів залишається нарахування договірних процентів після завершення строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду ще у справі № 444/9519/12 сформувала правову позицію: після закінчення строку дії кредитного договору право нараховувати договірні проценти припиняється.
Після цього можуть застосовуватися лише наслідки прострочення, передбачені законом, якщо цьому не перешкоджають спеціальні норми воєнного часу.
Саме тому у справі № 632/1062/26 суд із понад 7 тис. грн заявлених процентів стягнув лише 720 грн. Решта понад 6 тис. грн була нарахована вже після завершення строку кредиту, тому суд визнав такі вимоги незаконними.
Борги померлого: спадкоємці відповідають лише в межах спадщини
Окремий напрям практики стосується спадкових кредитних спорів.
Верховний Суд у справі № 295/7551/22 підтвердив важливий принцип: спадкоємці не несуть солідарної відповідальності за борги померлого.
Кожен відповідає лише пропорційно своїй спадковій частці та лише в межах вартості отриманого майна. Суд скасував рішення про солідарне стягнення понад 11,9 млн грн (еквівалент 437 645 доларів США) з вдови та дітей померлого позичальника за позовом банку і направив справу на новий розгляд.
Суд наголосив, що відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці відповідають за борги спадкодавця особисто та пропорційно до своєї частки у спадщині, а не солідарно. Закон не передбачає солідарної відповідальності спадкоємців у таких спорах.
Крім того, кредиторам варто пам’ятати про строки.
У справі № 206/1169/24 суд перевіряв, чи не пропустив банк шестимісячний строк для пред’явлення вимог до спадкоємців після смерті позичальника.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій і відмовив спадкоємцям у визнанні припиненими кредитного зобов’язання та іпотеки після смерті позичальниці. Колегія Касаційного цивільного суду підтвердила: смерть боржника не припиняє ні кредит, ні іпотеку. Зобов’язання входять до складу спадщини, а строк для пред’явлення вимог кредитором починає текти з моменту отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину.
Позичальниця померла у 2015 році. Банк дізнався про смерть того ж року, але протягом шести місяців вимог до спадкоємців не пред’являв. Спадкоємці лише у 2024 році отримали свідоцтва про право на спадщину. Після цього банк направив їм вимоги про погашення боргу. Спадкоємці звернулися до суду з позовом про визнання зобов’язань за кредитом і іпотекою припиненими, а також про скасування записів про обтяження в Державному реєстрі речових прав.
У позовних вимогах спадкоємцям було відмовлено, оскільки смерть боржника не припиняє кредитне зобов’язання. Кредитне зобов’язання не є таким, що нерозривно пов’язане з особою боржника. Воно входить до складу спадщини і переходить до спадкоємців (статті 1216, 1218, 1282 ЦК України).
Іпотека також не припиняється смертю іпотекодавця. Підстави припинення іпотеки прямо перелічені в статті 17 Закону «Про іпотеку». Смерті іпотекодавця серед них немає. Іпотека зберігає чинність і для спадкоємців (ст. 23 Закону «Про іпотеку»).
Щодо строку пред’явлення вимог кредитором, то частина друга статті 1281 ЦК України пов’язує початок перебігу шестимісячного строку з моментом одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Відсутність свідоцтва на момент смерті не припиняє право вимоги кредитора.
Комісії за «обслуговування»: суди дедалі частіше визнають їх незаконними
Ще одна тенденція — критичне ставлення судів до різноманітних комісій. Якщо банк або фінансова компанія не можуть пояснити, за яку саме конкретну додаткову послугу стягуються кошти, суди визнають такі платежі нікчемними. Не можуть окремо оплачуватися дії, які кредитор виконує у власних інтересах.
Саме тому у справах № 755/8126/26 та № 489/7954/25 суди повністю відмовили у стягненні відповідних комісій.
У справі № 755/8126/26 Дніпровський районний суд м. Києва відмовив фінансовій групі у стягненні комісії. Суд зазначив, що позивач не довів, які саме додаткові послуги надавалися за цю плату. Крім того, управління кредитом та надання інформації про стан заборгованості, зокрема раз на місяць, відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» мають здійснюватися безоплатно. У результаті суд визнав умову про комісію нікчемною та відмовив у її стягненні.
Аналогічної позиції дотримався і Сумський апеляційний суд у справі № 489/7954/25. Суд відмовив у стягненні комісії, оскільки кредитний договір не містив конкретного переліку послуг, за які вона справлялася. Відсутність чіткого визначення змісту комісії стала підставою для висновку про її необґрунтованість.
Ці рішення підтверджують судову практику: кредитодавець має чітко визначити та довести, за які додаткові послуги стягується комісія. Якщо ж її зміст не конкретизований або плата фактично встановлена за дії, які за законом повинні бути безоплатними, суди відмовляють у її стягненні.
Процесуальні моменти та витрати на адвоката
Не варто автоматично погоджуватися із сумою боргу, зазначеною у позові. Детальний аналіз розрахунку нерідко дозволяє скоротити вимоги кредитора в кілька разів.
Якщо позов подає факторингова чи колекторська компанія, позичальник має право пред’явити зустрічний позов саме до нового кредитора. Такий підхід підтверджений Верховним Судом у справі № 201/8855/25.
Верховний Суд підтвердив законність зустрічного позов до колекторів: так можна оскаржувати пункти кредитного договору, навіть якщо його укладав інший кредитор.
Новий кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника понад 31 тисячі гривень заборгованості за кредитним договором, укладеним у 2020 році.
Позичальник подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсними пункти договору, що стосувалися процентних ставок, застосувати наслідки їх недійсності при вирішенні первісного позову, стягнути значно меншу суму та відмовити колекторам у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Верховний Суд вказав, що у спорі про стягнення заборгованості належним відповідачем за зустрічним позовом є саме той, хто наразі має право вимоги. Вирішальне значення має не те, з ким був укладений договір спочатку, а хто зараз є кредитором і пред’являє вимоги в суді.
Такий підхід уже був сформульований у постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.
Суд підкреслив, що поняття «сторона у спорі» і «сторона у процесі» не завжди тотожні. Належним відповідачем є особа, за рахунок якої можна захистити порушене право позивача, у цьому випадку — позичальника, який захищається від стягнення.
У результаті Верховний Суд скасував ухвалу першої інстанції та постанову апеляційного суду і направив справу для продовження розгляду.
Крім того, суди дедалі критичніше ставляться до витрат кредиторів на професійну правничу допомогу. Якщо справа є типовою, заявлені 10–15 тис. грн можуть бути зменшені. Саме так сталося у справі № 579/344/26, де компенсацію скоротили з 10 000 грн до 1 000 грн. Сумський апеляційний суд послався на частини 4 і 5 статті 137 ЦПК України і застосував критерії співмірності зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, часом, витраченим адвокатом та ціною позову.
Сам факт того, що сторони погодили високий гонорар у договорі з адвокатом, не зобов’язує суд покладати цю суму на відповідача в повному обсязі.
Коли банк втрачає право на стягнення боргу через сплив позовної давності
Судова практика свідчить, що вирішальне значення у кредитних спорах має не лише дата укладення договору, а й дії сторін, які можуть перервати або змінити перебіг позовної давності.
У справі № 464/9973/14-ц Верховний Суд відмовив банку у стягненні заборгованості за кредитом, виданим у 2008 році. Суд встановив, що ще у 2009 році банк звернувся з позовом про дострокове стягнення всієї суми боргу, чим фактично змінив строк виконання основного зобов’язання. Саме з цього моменту розпочався перебіг трирічної позовної давності. Повторне звернення до суду у 2014 році відбулося вже після спливу встановленого законом строку, тому у задоволенні позову було відмовлено.
Водночас Одеський апеляційний суд у справі № 511/987/25 дійшов протилежного висновку за інших обставин. Суд стягнув 203 962 грн за кредитним договором 2012 року, укладеним із банком. Вирішальним стало те, що позичальниця здійснювала часткові платежі до кінця 2022 року, а такі дії переривали перебіг позовної давності. Крім того, суд врахував законодавчі особливості обчислення строків під час дії воєнного стану.
Суд підтвердив можливість відступлення майбутніх вимог за договором факторингу
Полтавський апеляційний суд у справі № 554/11937/25 підтвердив законність відступлення за договором факторингу не лише вже існуючої заборгованості, а й майбутніх грошових вимог.
Суд зазначив, що такі вимоги можуть бути предметом договору факторингу за умови їх належної індивідуалізації у відповідних реєстрах. За результатами розгляду позов фінустанови було задоволено, а перехід права вимоги визнано правомірним.
Проаналізовані рішення свідчать про якісну зміну підходів судів до кредитних спорів. Якщо раніше головним питанням було лише існування кредитного договору, то сьогодні суди досліджують усі аспекти правовідносин — від належної ідентифікації позичальника та підтвердження факту видачі коштів до законності кожної складової заявленої заборгованості.
Сьогодні активна процесуальна позиція позичальника, своєчасно поданий відзив, перевірка розрахунку боргу та посилання на актуальну практику Верховного Суду можуть істотно зменшити суму стягнення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
