Загибель або зникнення батька-військовослужбовця – коли це дає право на усиновлення дитини
Під час війни багато сімей стикаються зі складними життєвими обставинами, коли один із батьків дитини може загинути, зникнути безвісти, перебувати в полоні або тривалий час не мати можливості виконувати батьківські обов’язки. У таких випадках дитину часто фактично виховує інша особа — вітчим, мачуха, бабуся, дідусь або інший родич. Про це розповіли в Службі у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації.
У зв’язку з цим виникає питання щодо можливості усиновлення дитини загиблого або зниклого безвісти військовослужбовця. Юридична можливість залежить від конкретного правового статусу батьків та обставин справи.
Усиновлення як правова процедура
Сам факт загибелі чи зникнення безвісти одного з батьків не означає автоматичного усиновлення дитини. Усиновлення передбачає повну зміну правового статусу дитини, коли усиновлювач набуває всіх прав і обов’язків матері або батька.
Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновлення — це прийняття особи в сім’ю на правах дочки або сина і здійснюється виключно в найкращих інтересах дитини для забезпечення стабільних умов її життя.
Згода батьків та винятки
Згідно зі статтею 217 Сімейного кодексу України, усиновлення зазвичай здійснюється за згодою батьків.
Водночас стаття 219 Сімейного кодексу визначає випадки, коли така згода не потрібна. Це можливо, якщо батьки:
- невідомі;
- визнані безвісно відсутніми;
- визнані недієздатними;
- позбавлені батьківських прав;
- або існують інші передбачені законом підстави.
Що враховує суд
Суд обов’язково оцінює низку обставин, визначених статтею 224 Сімейного кодексу України. Серед них:
- стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан заявника;
- мотиви усиновлення;
- умови проживання;
- ставлення до дитини;
- інші фактори, що впливають на її інтереси.
Процедура розгляду справ регулюється статтями 310–314 Цивільного процесуального кодексу України.
Статус зниклих безвісти
Окремо зазначається, що сам факт зникнення безвісти військовослужбовця не дає автоматичної підстави для усиновлення без згоди другого з батьків.
Для застосування відповідних норм важливо, щоб особу було офіційно визнано судом безвісно відсутньою або оголошено померлою.
Таким чином:
- смерть одного з батьків — може бути підставою для усиновлення;
- визнання безвісно відсутнім — може дозволяти усиновлення без згоди;
- сам факт зникнення безвісти — не є достатньою підставою.
Коли усиновлення розглядається на практиці
Найчастіше усиновлення розглядають у випадках, коли:
- один із батьків загинув;
- один із батьків визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим;
- дитину тривалий час виховує інший член сім’ї;
- фактичний опікун замінив дитині батька або матір;
- між дитиною та заявником сформувалися сімейні відносини;
- необхідно забезпечити стабільні умови виховання.
У разі тимчасової відсутності батьків, перебування в полоні або відсутності рішення суду щодо статусу особи частіше застосовуються механізми опіки або піклування.
Що перевіряє суд у таких справах
Ключовим критерієм є найкращі інтереси дитини. Суд встановлює:
- хто саме подає заяву про усиновлення;
- характер відносин між заявником і дитиною;
- чи проживають вони разом;
- чи сприймає дитина заявника як батька або матір;
- чи є необхідні згоди;
- умови проживання;
- висновок органу опіки та піклування;
- чи відповідає усиновлення інтересам дитини.
Документи для розгляду справи
До суду зазвичай подаються:
- паспорт заявника;
- свідоцтво про народження дитини;
- свідоцтво про шлюб (за наявності);
- свідоцтво про смерть або рішення суду щодо статусу батьків;
- висновок органу опіки та піклування;
- акт обстеження житлових умов;
- довідка про доходи;
- медичні документи;
- довідка про відсутність судимості;
- характеристики та інші матеріали, що підтверджують сімейні відносини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
